Яскравий мерч, святкові декорації і сотні слів подяки – так відзначилася книгарня «Сенс» на цьогорічному міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал». Організатори вирішили вдосконалити минулорічну фестивальну програму – запропонували кожній книгарні облаштувати свій куток та обрати тему. Щоб кожен міг показати власний стиль та проявити креативність. Книгарня «Сенс» відповідала за секцію «Нон-фікшн» та обрала тему «Діалог: різний і такий потрібний». Між військовими й цивільними, між тими, хто пережив травматичний досвід війни, між дорослими й дітьми, представниками різних спільнот і професій, між авторами, книгарями й видавцями.

Окрім тематичної літератури «сенсівці» пропонували відвідувачам брендовані футболки, хустинки, шопери та аксесуари. Локацію відвідали відомі медійники, і кожен охочий мав можливість з ними поспілкуватися.

Нагадаю, що друге приміщення книгарні відкрилося на Хрещатику за кілька днів до повномасштабного вторгнення та перетворилося на справжній осередок української культури.

– Ми працюємо за таким підходом: довго думаємо і доволі швидко робимо, – розповідає засновник книгарні Олексій Ерінчак.

З Олексієм спілкуємося у фестивальному осідкові «Сенсу», серед велелюддя відвідувачів.

– Ваше видавництво вдруге на «Книжковому Арсеналі». Порівнюючи з минулим роком, відчуваєте поступ?

– Торік ми продавали «нон-фікшн» літературу, але від усіх видавців, і в нас була велика класна фотозона.  Цього року маємо меншу локацію. Зате набагато більше нашої фірмової продукції: торбинок, футболок, стікерів. До того ж у нас з’явилося багато книжок англійською мовою, їх охоче купують. Є й стелаж із безкоштовними посібниками від соціального проєкту «Як ти, брате?». Минулого року ми максимально допомагали видавництвам, представляли їх, а цього року вже представляємо себе як книгарню, наш власний стиль.

  – Тема «діалогу» – чому саме її обрали для своєї фестивальної локації?

– Тому що нині українцям потрібно вчитися спілкуватися. У всіх різний досвід. Легко не зрозуміти одне одного, розсваритися. Важко йти до компромісу. Але саме тепер нам конче потрібно бути разом, сильнішати. Не переходити на особистості, а шукати спільне. І ми маємо це «спільне». У нас спільний ворог, який хоче нас винищити. Але у нас і спільне майбутнє. Переможне.

– Задоволені результатом вашої участі у цьогорічному «Книжковому Арсеналі»?

– Звісно, задоволений. Наша команда найкраща, багато чудових волонетрів, які одразу відгукнулися на допомогу – близько 70-ти людей за кілька годин. Багато хто підходить дякувати – і це надихає. Можливо, ми десь завищуємо планку і комусь потрібно до неї «доростати», але це ж круто, це розвиток! Є, звісно, свої недоліки в організації і у взаємодії з «Арсеналом», але все це нівелюється атмосферою свята, друзями, обіймами, усмішками та літературою.

– Знаю про непорозуміння з організаторами, бо у черзі охочих потрапити на «Книжковий Арсенал» роздавали вашу газету. Як заявила одна з організаторок,  ніхто з видавництв собі такого не дозволяв.

– Це вже не вперше, коли нас намагаються осадити, щоб ми не були такими яскравими. Згадую і коментарі в соцемережах, на кшталт «Ви що, думаєте, що кращі за інших?». Ми, ясна річ, так не думаємо, хоча багато наших покупців саме так і нас характеризує. В моєму світі, якщо хтось кращий за мене, то я намагаюся вдосконалюватися сам. Це мене надихає. В світі якихось інших людей, якщо хтось кращий, то він мусить не висовуватися, бо всі повинні бути однаковими. Я нікого в цьому не звинувачую, бо це психологія поведінки, на формування якої все ще впливає небіжчик Радянський Союз. Я б хотів, щоб те, що не шкодить, а навпаки має позитивні наслідки, не заборонялося. Наше роздавання газет у черзі людей, які стоять під палючим сонцем 30-40 хвилин, допомагає  якось розважитись. І, вважаю, була корисною, навіть якщо газетами просто прикривали голову, аби не так пекло. Забороняти таке, як на мене, дивно і незрозуміло. Та я думаю, ми обговоримо цю ситуацію з організаторами і вони нас зрозуміють.

– Наступного року «Сенс» буде на «Книжковому Арсеналі»?

– Залежить від того, чи не насварять нас усі так, що організатори забудуть нас запросити. Або скажуть: «Ні, вам не можна, бо ви занадто яскраві».  (Сміємось). Але я впевнений, що завдяки нам, і тим, хто також зробив класні стенди, наступний «Книжковий Арсенал» буде ще яскравішим, цікавішим. І наповнений іншими атркаціями, окрім подій на сценах та ярмарку книжок.

За підсумками, наведеними на сторінці книгарні в Instagram, за 38 годин роботи працівники книгарні «Сенс» опрацювали на «Книжковому Арсеналі» 2310 чеків, розповсюдили 5581 посібників проєкту «Як ти, брате?» та протягом 11-ти годин грали у «Дійові особи» із запрошеними гостями. В п’ятріку найзапитуваніших книжок увійшли «Живі. Зрозуміти українську літературу» Олександра та Павла Михедів, «Мова-меч: як говорила радянська імперія» Євгенії Кузнєцової, «Коротка історія мізогінії» Джека Голланда та «Історія впертого чоловіка» Олександра Терена.