Цей футбольний рік був особливим. Пандемія коронавірусу не оминула й футбол. Багато стадіонів переживали фінансову скруту через карантинні обмеження. На щастя, фінал Ліги чемпіонів – найголовніший клубний матч року – відбувся з глядачами, з тією неймовірною глядацькою ейфорією, без якої фінал не був би фіналом. Правда, спершу його планувала приймати Туреччина, але через той-таки коронавірусний екстрім, гру перенесли до Португалії.

Перед фіналом глядачі навіть побачити феєричне онлайн-шоу за участю відомого діджея Маршмелоу. А потім був футбол із пристрастями та інтригою. Перші 15 хвилин гра нагадувала шахову партію, яку розіграли Хосеп Гвардіола, головний тренер англійського «Манчестер сіті» та Томас Тухель, наставник лондонського «Челсі».

Попервах команди вели позиційну боротьбу, а вже в середині першого тайму з’явились перші по-справжньому гольові моменти то біля одних, то біля інших воріт. Однак захист обох команд був кращим, аніж нападники суперників. Так тривало до 42 хвилини першого тайму, яка, власне, стала ключовою у грі і зрештою вирішила долю цього гранд-фіналу.

На тій 42-гій хвилині саме українець припустився прикрої помилки. Власне, не так помилився, як не зміг скочити вище голови, не спромігся на героїчний вчинок і не врятував «МанСіті». Тімо Вернер ідеальним розрізним пасом зміг «відклеїти» всю оборону «Сіті», у свою чергу Хаверц втік від Зінченка, і це дозволило йому вийти сам на сам із воротарем Едерсоном. І обіграти його – 1:0!

Проте попереду був цілий тайм. І все можна було виправити. Але, вважаю, психологічний злам у лавах «Манчестер Сіті» стався на 60-тій хвилині, після прикрого епізоду, який змінив увесь хід гри.

Захисник лондонців Рюдігер по-хокейному протаранив основного гравця суперників Квіна Де Брюйне. Капітан «містян» не зміг продовжити гру, в нього діагностували перелом носа… Вже після матчу Олександр Зінченко публічно звинуватив Рюдігера: він, мовляв, зробив це навмисно, бо мав установку «поламати» капітана «Сіті».

Згодом було багато боротьби, були небезпечні моменти, цікаві комбінаційні побудови у виконанні обох команд, але не доходило тієї критичної маси, яка призводить до голу. Одній команді бракувало наснаги забити, інша весь другий тайм провела під гаслом: «Зберегти рахунок за всяку ціну».

Після 90 хвилин фінальної безкомпромісної боротьби глядачі на стадіоні та біля екранів телевізорів бачили щастя на очах лондонських футболістів та сльози і розпач нашого Зінченка з компанією. Томас Тухель не раз говорив, що вчився тренерській премудрості у Гвардіоли, але цього разу учень перевершив свого вчителя. Гростмейстер «Челсі» вперше здобув трофей Ліги чемпіонів та увійшов до Зали Слави тренерів, які вигравали ЛЧ. Після цього динамічного, захоплюючого поєдинку Зінченко та Гвардіола в один голос пообіцяли у наступному сезоні вийти з цього турніру переможцями.