Новий рік ставить Росію на поріг президентських виборів, які мають відбутися 2018-го. Торішні вибори в Державну думу додали видимості внутрішньополітичної стабільності путінській авторитарній моделі. А от проблеми в економіці через санкції, накладені на Росію за її кривавий розбій в Україні і Сирії, навпаки, тільки загострилися. Щоб залишитися авторитетом для олігархічних еліт і російського виборця, Владімір Путін має відкараскатись від невдач і приліпитись до вигаданих успіх.

«Але якщо від мене чекають передбачення, коли все почне міняти свої обриси, то я б назвав кінець 2016 року – тоді в російській політиці буде особливо цікавий час». Такий прогноз інтернет-журналу Vox.com зробив ще два роки тому професор, експерт з російської політики Марк Галеотті. https://openrussia.org/post/view/1944/

Розглядаючи сценарії зміни правлячої олігархічної верхівки Росії, він наводив два фактори. Перший – економічний. Два роки тому інфляція вже сягала 11%, через міжнародні санкції економіку роз’їдали метастази кризи. Потрібен був лише час, щоб кожен росіянин на власній шкірі відчув ціну російської «величі». Торік інфляція в Росії була найвищою за останні сім років. Правда, цього року її прогнозований  показник менше 10 відсотків, але й купівельна спроможність росіян скоротилася. За два роки «антисанкцій», введених самою ж Росією на «заморські» товари, вартість деяких  продуктів підскочила на третину. За даними фонду «Громадська думка», здорожчання продуктів, медикаментів і товарів першої необхідност виявилося суттєвим для  84% росіян. Російська стабільність наближається до цвинтарної…

Звичайно, чергові минулорічні парламентські вибори тектонічних потрясінь принести не могли. В Росії сьогодні, як у «добрі» сталінські часи, обирають тих, кого треба. На виборчих дільницях просто «малюють» потрібні результати. Але реальні, а не намальовані настрої виборців, можуть скоригувати плани Кремля, стати поштовхом для моделювання нової піраміди влади. Як далеко наважаться піти «конструктори»?

Марк Галеотті прогнозував, що Владімір Путін може повторити долю радянського генсека Микити Хрущова: піти у відпустку і не повернутися «за станом здоров’я.   Перші «дзвіночки»-попередження давно лунають. «У Росії відбудеться революція, вона “неминуча і необхідна”. Це єдиний спосіб такої зміни влади, яка відкриє перед країною реальні перспективи демократичного розвитку», – заявив колишній керманич ЮКОСа Михайло Ходорковський на прес-конференції з Лондона по телемосту для московського офісу «Відкритої Росії».

Ну звісно ж, таке в Росії заявляють лише «опозиціонери-відщепенці, куплені на гроші американського Держдепу». Але ось що говорив минулого літа на Петербурзькому міжнародному економічному форумі перший віце-прем’єр Ігор Шувалов: «Ситуація першого кварталу 2015 року, що виникла після введення західних санкцій проти Росії, була подібна до ситуації, в яку потрапив СРСР перед своїм розпадом» (!). На думку чиновника, обстановка в ті місяці була навіть «жорсткішою», ніж в останні роки горбачовської «пєрєстройкі». Правда, урядовець заспокоїв: мовляв, нині країна стоїть «на порозі зростання». Минуло півроку. Обіцяне у червні економічне зростання не проглядається навіть на далеких горизонтах, натомість з осені США двічі розширювали санкції, а Євросоюз продовжив колишні. Виходить, ще не встигли зіп’ястися з колін, як знову доводитися гепати на дупу.

Враховуючи, що з виборами до Держдуми Путін зміцнив свій політичний тил, а на випадок непередбачуваних ситуацій створив Нацгвардію, «хрущовський варіант» ближчим часом в Росії навряд чи пройде. Але економічні проблеми таки тиснуть на олігархічну «еліту» і пересічного виборця. Одного разу джин російського бунту і невдоволення вирветься із сивушної пляшки. Тому Путіну вкрай необхідно видибати з-під нависаючого гніву зубожілих людей.

Віднедавна в Росії заговорили про глобальну державну реформу, якою передбачена повноважна Державна Рада. Є такий дорадчий неконституційний орган під путінською «дланню». Але якщо його наділити повноваженнями за китайським зразком? Зробити головною керівною і спрямовуючою силою держави, якою раніше була КПРС?

Про подібні варіанти реформи «згори» кулуарно говорять давно. А сайт під промовистою назвою «Русский еврей» розкриває деякі таємниці. Зокрема, вказує на подальше укрупнення і посилення силових і каральних органів. Саму Держраду утворять на базі адміністрації президента і радбезу, підпорядкувавши їй низку силових структур, насамперед, новостворену Нацгвардію. Передбачувано, що Держраду очолить сам Владімір І.

Раніше політологи прогнозували, що нинішній російський правитель проведе свої вибори дочасно, відразу після думських, щоб «проскочити» до розгортання повномасштабної економічної кризи. Зі створенням Держради тему президентських виборів у діючому форматі взагалі знято з порядку денного. Такий зигзаг дозволить збити хвилю суспільного невдоволення. Своєрідна перестановка ліжок у політичному борделі змінить вектор суспільних настроїв, підвищить рівень «сподівань на краще».

Як цей розвиток подій позначиться на Україні? Нас чекає непростий рік. Не досягши успіхів на близькосхідному фронті, «реформована» Росія засяде у донбаських окопах. Перехідний період, який переживають Європейський Союз і США, лише підштовхуватиме її до нарощування агресії проти нас. За всі зовнішньополітичні й економічні поразки вона спробує відігратися на Україні. «Русскій мір», представлений в Україні всілякими опозиційними партіями і крикливими ЗМІ, домагатиметься реваншу, а втомлене війною суспільство схилятимуть до «братньої» капітуляції. Колаборантська передноворічна стаття українського олігарха Віктора Пінчука в одному з американських видань – показовий приклад із сотні подібних.

Втім, якщо Путін таки наважиться на реформу, але вона завершиться невдачею, то й це нічого доброго українцям не принесе. В Росії почнеться хаос зразка 1917 року одночасно з репресіями 37-го. І тоді по-новому зазвучать пророчі слова Тараса Шевченка, сказані нам, на той час ще «ненарожденним землякам»:

Правда ваша: Польща впала,
Тай нас роздавила!

Щоб нас не розчавили тепер уже російські імперські уламки, треба й далі зміцнювати свої армію і флот. Потрібні міжнародні оборонні союзи, та ж Балто-Чорноморська дуга. У Польщі чи Литви знайдуться свої аргументи для такого об’єднання. А якщо вдасться до нього хоч якось залучити Білорусь, то це, можливо, гарантуватиме нам безпеку з півночі. Необхідно звертатися до «ядерного клубу», до держав, які гарантували нам безпеку за  Будапештським меморандумом.

Нарешті, потрібно зрозуміти, що ворог веде з нами війну не лише танками й артилерією на Сході. Росія, за висловлюванням начальника її Генштабу, генерала армії Валерія Герасимова, воює з нами «дистанційно і безконтактно, на всю глибину території». А це електронна і космічна розвідка, масовані кібер-атаки, а головне, інформаційні удари по мізках українців. Те, що ми перекрили прямий доступ іноземним ЗМІ, ще нічого не означає. Є супутниковий зв’язок, є Інтернет, та й половина вітчизняних медіа, за оцінками експертів, перебуває під впливом якщо не російського капіталу, то російського менеджменту.

Рік, що минув, був для нас роком англійської мови, а  нинішній маємо зробити роком Української Перемоги.

На фронті і в тилу, «на всю глибину» і в усьому.