Любите детективи? Охочі збирати по крупицях інформацію, ризикувати, аналізувати, вишукувати, допитуватися, докопуватися до суті, щоб викрити приховані історії і навіть цілі схеми чогось, що боїться світла правди? Приблизно такою є робота журналістів-розслідувачів. Складна, часто справді ризикована і навіть небезпечна, плідна, неймовірно цікава, хоча багато в ній лишається «поза кадром». Зазирнути за цю завісу допомогли журналістки «Bihus.Info» Наталка Лазарович, Оля Матвєєва, Вікторія Ковцун та модератор Олександр Нотевський. Під час дискусії про те, як народжуються журналістські розслідування, організованій у столичному просторі «Aware Zone»

Журналісти почали розмову з розповідей про найгучніші справи їхньої команди. З-поміж них – скандальна історія про сервісний центр, програма  «Наші гроші. Розвідкою по нирках», розсекречення прослуховувань київських чиновників, угруповання Комарницького. Спікерки не приховували: такі резонансні історії часом починаються зі звичайних житейських проблем. Скажімо, розслідування, назване «бігусами» «Отримай водійське, якщо зможеш», народилося, коли одна з їхніх колег вирішила скласти практичний іспит з водіння, а в результаті натрапила на цілу протиправну схему з талонами та інспекторами.

Бувають і складніші випадки. Часом задля одного розслідування журналісти можуть аналізувати «полотно прослуховування» упродовж кількох місяців. Утім, це ще не гарантує масовість переглядів після публікації готового матеріалу. А тимчасом, наголошували учасниці дискусії, розслідуванню справді важливий суспільний резонанс.

Трапляються в їхній роботі і помилки. Як зізнаються журналістки, у розслідуванні про золото колишнього нардепа Іллі Киви вони припустилися такої неточності, що довелося повністю видалити пост. Справа в тому, що фото, які вони використали для матеріалу, були частково фейковими. Хтось їх запустив в мережу з реальними світлинами обшуків. І ті інші, які, до слова, не стосувалися справи, заплутали розслідувачів, вивели на хибний слід.

Вони визнають: після їхніх розслідувань фактів корупції, далеко не всі безпосередньо причетні до цих злочинів потрапляють за ґрати. Тому намагаються зробити так, щоб хабарник отримав бодай дещицю «по заслугах»: арешт майна чи відсторонення від посади. Так, вони хотіли б, аби природно зникла суспільна потреба в подібних розслідуваннях. І саме заради цих змін роблять свою роботу: шукають там, куди інші бояться зазирнути. Бо суспільство заслуговує на правду.