«Всі плани поруйновано… В мене нема роботи… Я ніхто в цьому житті,.. не маю майбутнього. Я залишуся самотнім… Мені нічого не хочеться…»  Депресія чи переддепресивний стан ладні захопити зненацька будь-кого, навіть найбільшого оптиміста. Під час нинішнього уселенського карантину лікарі констатують наростання у людей негативних емоцій: тривожності, втоми, безсоння… Україна у цьому не виняток.

Я провела невелике опитування. Спілкувалася зі знайомими і незнайомими людьми, кому від 17-ти до 46-ти років. Запитувала чи відчували вони за останні два місяці рецидиви апатії, тривоги. І що саме їх хвилювало?

Від переважної більшості чула: так, тривожилися і переймалися. Тим, що втратили роботу чи могли її втратити, непорозуміннями в родині, проблемами зі здоров’ям… І непевністю та невизначеністю, і невпевненістю у близькому майбутньому…

Аби детальніше з тим розібратися та знайти кваліфіковану пораду, звернулася до кандидата психологічних наук, доцентки кафедри педагогіки та психології професійної освітити факультету лінгвістики та соціальних комунікацій столичного Національного авіаційного університету Інни Каряки. Начало формыКонец формы

Найперше, що запитала Інну Вікторівну, – чи слід вважати депресію серйозною медичною проблемою.

– З точки зору психіатрії, депресія – це хвороба, яка потребує медикаментозного лікування. З точки зору психології, такий стан людини можуть коригувати психологи. Отже, депресія –  це емоційний стан, вивчення якого лежить у площині і лікарів, і психологів, і психотерапевтів.  Людина у стані депресії гіперболізує негативні переконання, установвки, образи, враження тощо. Тобто негативізує все те, що її оточує, що вона робить, про що думає і що відчуває. За глибиною цього переживання, з якісних його характеристик можна встановити чи ця депресія є діагнозом, тобто хворобою, чи це лише симптоматичні її прояви і варто обмежитися консультацією у психолога.

– Людина відчуває апатію, але через карантин поки що немає змоги звернутися до лікаря. Можна впоратися з тим самому?

– Апатія – один із симптомів депресії. Відсутність жодних бажань пов’язана з низькою мотивацією до будь-чого. Відповідно, причина апатії – в мотиваційно-ціннісній сфері особистості. Тому в умовах самоізоляції одним із способів позбавитися апатичних проявів є вміння побачити сенс у монотонних діях. Потрібно навчитися урізноманітнювати виконання звичних справ, робити типове у нетиповий спосіб і при цьому хвалити себе,  позитивно мислити, проєктувати ситуацію.

– А як зрозуміти, що час все-таки звернутися до лікаря?

– Людині, яка перебуває у пригніченому емоційному стані, досить важко зорієнтуватися коли саме потрібна допомога спеціаліста. Поняття часу тут доволі некоректне. Людині слід звернути увагу на власний стан, на готовність прийняти ту допомогу.

– Може, просто варто сподіватися, що з часом все минеться?

– Психологічна допомога не конче обов’язкова (якщо, звісно, не йдеться про психічні розлади). Тому в цьому випадку доречніше  говорити про психологічну гігієну, суть якої полягає у дотриманні людиною певних умов гармонійного розвитку.

– Як виникає депресивний стан? Через зовнішні обставини, чи все це «живе» всередині нас?

– Особливості появи та перебіг депресивного стану людини детермінуються внутрішніми (психофізіологічними) та зовнішніми (соціальними) чинниками. Це свідчить про те, що сукупність внутрішньоіндивідуальних якостей людини (темперамент, характер, здібності, властивості перцептивної, когнітивної та емоційної сфери) в поєднанні з особливостями зовнішніх упливів на них обумовлює появу та перебіг такого стану.

– На Вашу думку, як уплинуть карантинні обмеження на депресивність українців?

– Годі прогнозувати збільшення або зменшення кількості осіб з депресією після самоізоляції. Адже часові  характеристики депресивності є суто індивідуальними.  Проте я вірю і сподіваюся, що саме дух української нації, яка у своїй історії переживала досить складні часи, допоможе нам впоратись і з коронавірусом.