У неї нагло забрали малу батьківщину, будинок, але вона не зламалася. Хоч змушена була поспіхом переїхати до «великої України». Тепер вона в Києві, здобуває нову освіту, займається мистецтвом, організовує виставки і дарує світові красу своїх картин.

«Ось так ми шукали собі новий дім. І знайшли», –  каже Ольга Самойлик-Іванюк. І показує сувої грубого полотна. У тих сувоях кримська художниця потай  перевезла до столиці свої картини. Близько півсотні малюнків забрала з собою, інші довелося лишити.

«Там, у Криму всі, з ким росла і спілкувалася, нині  просто у інформаційному вакуумі, у брехні. Люди просто не знають,якою є насправді наша Україна. Я приїхала сюди, і в мене стільки болю…», – не ховає хвилювання Ольга.

На своїй отчині вона закінчила училище, має диплом дизайнера інтер’єрів. Але зізнається: живопис їй ближчий. Одна з улюблених її картин має назву «Ялтинський ранок». Там пальми, море і гори, залиті променями сонця… Більшість картин – спогади про Крим.

«Пейзажі рідних місць зігрівають душу,  нехай подумки, але повертають додому», – чую в її голосі зажуру.

В Києві художниця почала писати фруктові сади. Кольори потепліли, вияскравіли. Каже, що то від холоднішого клімату столиці. Їй трохи бракує кримського сонця.

«Я тут намалювала собі прихисток, куди можна  сховатися, – зізнається Ольга. – Там  гранатові, персикові, грушеві дерева. Оточила садом, якого мені після окупації Криму так бракує».

Вона вірить, що колись повернеться додому. І що Україна повернеться в її дім. Тепло тієї думки допомагає їй жити і творити,  незважаючи на труднощі в пошуку житла та оплачуваної роботи. Вона виставляє свої полотна в різних містах України: Києві, Одесі, Харкові… Найближчим часом її вернісаж знову побачать кияни та гості столиці.