Пройдено часовий рубікон: ця новітня війна за протяжністю вже перевершила сакральну на болотах «Вєлікую отечественную 1941-1945 годов». «Спеціальная воєннная операція», як назвав свою манію «можем павтаріть» кремлівський упир, перетворилася із «Кієв за трі дня» на затяжну кровопролитну кампанію, яку вже й на росії визнають повномасштабною війною. Станом на 12 січня 2006 року російська вояччина втратила вбитими  понад 1,2 мільйона осіб.  Україну це мало тішить, бо щодня ховаємо наших оборонців, кращих синів і доньок. А ще й жертв щоденних рашистських ракетно-дроново-кабових бобмардувань мирних українських міст і сіл.

Знайоме нам іще з двох Майданів гасло «Справедливість є і за неї треба боротися!» нині актуальне як ніколи. Світ неухильно й беззастережно має розрізняти жертву й агресора. І жодних напівтонів у цьому визначенні бути не може!

Російські палії, затягуючи війну, свого часу зуміли нав’язати власний сценарій, за яким усі, хто прагнуть миру, мають домовлятися саме з ними. Відмовились від умови припинити бойові дії, а вже тоді засісти за стіл переговорів. Як не гірко, але цивілізований світ попервах показав свою головну слабкість, звернувши на хибний шлях. Оливи до вогню долила і поведінка господаря Білого дому: Трамп загрався з «другом владіміром» у безкінечні душевні телефонні діалоги і помпезні гостьові червоні доріжки. А Європейські лідери, в унісон своєму наляканому електорату, теж піддалися спокусі «домовлятися з путіним».

Схоже, лише тепер, мудрим головам світових лідерів нарешті додалося холодної ясності. Новий рік приніс із Європейського та Північноамериканського континентів кремлівському диктаторові явний запах смаленого. По-перше, урок «бліцу» московському недофюреру дали США – спецоперацією у Венесуелі, арештом та вивезенням до Штатів «друга росії» президента Ніколаса Мадуро. Далі – більше: американські спецпризначенці на очах кораблів ВМС росії захопили в Карибському морі 3 танкери російського «тіньового флоту». І такі операції з московськими оптовими крадіями венесуельської нафти в міністерстві війни США обіцяють продовжувати. Це викликало у кремлі справжній шок, представники дипломатичного відомства країни-агресора навіть згадали… про «порушення норм міжнародного права».

А тимчасом у Парижі зустрілися 27 лідерів  «Коаліції охочих»,  за участю Туреччини, Австралії та Нової Зеландії. Так ухвалена там декларація засвідчила, що тягар відбиття атак на передовій і далі лежатиме на плечах Української армії.  Втім, Великобританія та  Франція заявили про готовність ввести на територію України міжнародний військовий контингент. Але –  лише після завершення бойових дій та після схвалення цих намірів парламентами обох країн. Воювати з рашистськими загарбниками «другим фронтом», як це було в роки Другої світової війни, поки ніхто із союзників не готовий.

Путінські посіпаки відреагували і на цю подію. У своїй «гопницькій»  манері: мовляв, будемо вважати цей імовірний зарубіжний контингент законною ціллю.

Втім навіть такі пиняві переговори рано чи пізно мають вийти на конкретику. Є сподівання, що первинні «28 пунктів» так званої мирної угоди, запропоновані не без участі росіян, на завершення року 2025 поступово втратили актуальність, перетворившись у «20 пунктів». Це «редагування» на користь справедливого миру відбулося за спільної участі європейців, України та США. Буквально за кілька годин до чергового варварського масованого обстрілу росіянами української столиці інформагенції передали новину, що узгоджений документ уже в кремлі. Якщо знову не відбудеться відкату до «хотєлок» путіна, є шанс… Якщо ж кремлівський гопник вдасться до звичної тактики погроз і викрутасів, ініціаторам цього проєкту  нарешті розв’яжуться руки для справді масованого тиску на росію. Період для цього підходящий. Трамп дав згоду застосувати проти російської економіки жорсткі санкції.  Очікується зустріч президентів Зеленського та Трампа й укладення міждержавної угоди про гарантії миру. Якщо чогось не трапиться, цього разу росію змусять «стати у стійло» і грати вже не за її правилами.

… Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нещодавно також згадав про справедливість. Зазначивши: для справедливого завершення війни російські еліти мають визнати, що вторгнення росії було помилковим. Отже, все слід «відмотати»  на самий початок, вихопивши в путіна нав’язану ним ініціативу про те, що з росією, мовляв, треба домовлятися. Прохання закінчити війну він має озвучити першим. Або ще ліпше справедливіше – приповзти з ним, як ранена гієна, що стікає кров’ю, вимолюючи пощаду.