Бувало, аби позбутися чогось лихого, навіть нечистої сили, наші сільські жінки хрестилися і при цьому шепотіли: «Свят-свят!..» Це коротке й нехитре заклинання згадалося у нинішній страсний тиждень перед Паскою, коли сили світла й добра ось-ось мають перемогти смерть.

Як же сумно від того, що одна із церков, присутніх в Україні, досі ігнорує, замовчує, біблійні заповіді. Звісно, йдеться про УПЦ московського патріархату. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України «московський пастир» всіляко виправдовує та підтримує злочини російських окупантів. Кіріл з церковного амвону відкрито заявив, що за наявності загроз її безпеки країна має повне право нападати на іншу. Тим самим глава РПЦ продублював усі меседжі, які роками озвучували рупори кремля. Поведінку кіріла детально дослідив вітчизняний релігійний експерт Олександр Єфременко, який на своїй сторінці у Фейсбуці заначає: «В одній із перших своїх проповідей гундяєв заявив, що жителів Донбасу знищували через те, що вони опирались «новим гріховним цінностям, які нав’язувала світова влада». Всі, хто підтримують ці новітні віяння, за словами кіріла, у день Страшного суду, стануть ліворуч від Христа, тобто підуть у пекло.

Тоді ж, у перші дні новітньої російсько-української війни кіріл передав ікону Богородиці очільнику росгвардії віктору золотову. І не простої ікони, а нібито тої, яка у часи Першої світової війни рятувала російських солдат від смерті і дарувала російському війську чимало перемог у боях. Така проповідь разом з публічним і показовим актом передачі цієї ікони стали прямим свідченням благословення від кіріла вбивати українців».

А ось цитата зі звернення кіріла до групи православних ієрархів у Москві напередодні російського вторгнення: «Україна не є провінцією нашої Церкви. Ми називаємо Київ «матір’ю російських міст», для нас Київ є тим, чим є Єрусалим для інших».

Через кілька днів після вторгнення російської армади в Україну кіріл гундяєв висловився так: «Не дай Боже, щоб нинішня політична ситуація в нашій братній Україні призвела до панівних темних сил, які завжди боролися проти єдності Землі Російської та Церкви Російської».

Як тут не згадати маячню путіна перед нападом на Україну 24 лютого: «Україна не просто сусідня країна, а невід’ємна частина російської історії, культури та духовного простору. Довгий час жителі південно-західних традиційних, давньоруських територій називали себе росіянами і православними християнами». Ось за якими «канонами» грають ці обидва негідники!

Навіть після оприлюднення жахливих злочинів росіян в містечках поблизу Києва, в Маріуполі, Харкові, Херсоні, на Донеччині та Луганщині риторика російських попів не зазнала змін, навпаки – вони продовжують благословляти вбивць, відправляючи на війну в Україну. Рашистські варвари, напучені кіріловскім «крєстним знамєнієм» вже вбили, замордували тисячі невинних мирних жителів, багато яких молилися в храмах УПЦ МП, та й чимало храмів московського патріархату в Україні загарбники перетворили на руїні. Як же на те відреагували «українські» ієрархи МП? Через тиждень після нападу на Україну очільник УПЦ Онуфрій висловився за мир і звернувся до путіна та кіріла із закликом припинити «братовбивчу» війну. Але все це було зроблено так невиразно, так нерішуче, що більшість попів УПЦ досі славлять у своїх церквах кіріла як «святєйшаго патріарха».

Практично вся керівна верхівка УПЦ московського патріархату, яка роками множила в Україні ідеологію «русского міра», нині вичікує. Варто нагадати: ще 2019 року Верховна Рада України прийняла закон, яким прямо зобов’язала цю церкву зазначати свою приналежність до РПЦ і вказувати її у назві. На жаль, завдяки «п’ятій колоні» закон було заблоковано через продажний Окружний адміністративний суд міста Києва та саботовано його виконання на місцях. Після цинічного благословення їхніми «духовними покровителями» варварства російської вояччини в Україні, попи, підпорядковані Москві, загнані у самісінький кут, з якого шукають бодай щілину виходу.

І тепер влада в українських в містах і селах їм такий вихід підказує. Так, 12 квітня депутати Батуринської міськради Чернігівській області ухвали лили сесією рішення розірвати договір оренди з Воскресенською церквою УПЦ московського патріархату. Перед цим священнику та громаді запропоновано визначитися з ким вони: з Україною чи з ворогом? Цілком легітимний спосіб боротьби з РПЦ в Україні, який, сподіваюся, лише поширюватиметься країною.

З низів УПЦ московського патріархату теж здіймається мимовільне хвилювання. 400 ієреїв, протоієреїв, архімандритів, священників Дніпропетровської, Волинської, Київської, Львівської, Сумської, Полтавської Черкаської, Чернівецької та інших єпархій підписали звернення до предстоятелів помісних православних церков. У ньому, зокрема, зазначається, російські війська планомірно знищують в Україні не тільки об’єкти військової інфраструктури, але й житлові масиви, цивільні підприємства, школи, лікарні, театри тощо. Найбільший сум підписантів – за тисячами загиблих мирних людей. Відтак священники заявляють про неможливість перебувати у будь-якій формі канонічного підпорядкування московському патріарху, а патріарха кіріла визначають як одного з головних ідеологів доктрини «русского міра», яка значною мірою спровокувала військові дії.

Автори зверення закликали предстоятелів помісних православних церков чітко й однозначно засудити військову агресію російської федерації проти нашої держави, а путіна – припинити війну та звільнити всі захоплені території суверенної України.

Звісно, підписанти добре розуміють, що не в їхніх силах гукати це так, щоб тебе почули. Таке мало б нині криком кричати вище церковне керівництво УПЦ, бодай на рівні єпископату та членів синоду. Чи ще краще – потужним хором Помісного собору, який мав би засудити російську агресію в Україні та ухвалити рішення приєднатися до єдиної канонічної церкви – Православної Церкви України.

Все інше – від лукавого.

Тому й «Свят-свят!..»