Восьме березня – щорічне жіноче свято, символ боротьби за права людини для жінок, проти сексизму та гендерної нерівності.
Але в цей час завжди потрібно бути готовими до ще більших сексистських ремарок:
– Почекай, я потримаю двері. Сьогодні ж Жіночий день!

Історія

Перші марші жінок, які виступали за рівні з чоловіками умови та оплату праці, почалися ще в середині ХІХ століття і спалахнули від Лондона до Нью-Йорка. Брали участь у них працівниці фабрик і заводів. Головною передумовою свята став страйк, який відбувся 1908 року в Нью-Йорку. Це був марш соціал-демократок, які вийшли на вулицю, щоб вибороти право голосу, скорочення робочого дня з 16-ти до 10-ти годинного та рівні з чоловіками умови праці.

Питання святкування жіночого дня порушила діячка німецького та міжнародного робітничого руху Клара Цеткін. Ще 1910 року вона виступила на Міжнародній конференції жінок-соціалісток в Копенгагені з пропозицією святкувати його саме 8 березня. Вважала, що Міжнародний жіночий день потрібен для того, щоб жінки по всьому світу виходили разом на вулицю і ділилися тим, що їх турбує. Ідея Клари Цеткін швидко поширилася світом. Щоправда, спершу в різних країнах жіноче свято відзначали у різні дні. І тільки в 1914 році остаточно визначилися з 8 березнем: того року це була неділя, вихідний. Саме тоді більше мільйона людей взяли участь в маршах: до жінок долучилися і чоловіки. Крім права обирати жінки домоглися також рівних виробничих прав з чоловіками, зокрема обіймати керівні посади.

8 березня 1917 року (за григоріанським календарем) відбулася жіноча демонстрація у столиці Російської імперії місті Петрограді. У розпал Першої світової війни, коли імперія вже поплатилася багатьма сотнями тисяч життів військових і цивільних, жінки столиці вийшли з вимогами «хліба і миру». За тодішнім юліанським календарем це була неділя 23 лютого. Чотири дні потому імператор Ніколай другий зрікся престолу. Тимчасовий уряд надав право голосу жінкам. А 1921 року радянський уряд зробив 8 березня (за новим календарем) офіційним святом.

За часів СРСР Жіночий день утратив свою первісну суть. І досі пострадянських країнах прийнято вітати родичок і колег, дарувати їм квіти і подарунки. Дуже часто свято перейменовують «в свято весни» або «свято краси».

Нині в Україні дискутують. Ці гендерні дискусії наразі точаться на доволі примітивному початковому рівні: сперечаються про те, чи взагалі у нашій країні існує дискримінація за статевою ознакою. Адже багато чоловіків уже звикли цього дня вітати і задаровувати «прекрасну половину».

Критика

Є й противники ідеї жіночого свята.

«Я вважаю, що нам, людям медійним, потрібно перестати популяризувати совкові рудименти», — вважає Сергій Притула, український телеведучий, волонтер, громадський та політичний діяч, актор.

Наталя Гоцій, українська топ-модель, ведуча проєкту «Подіум» теж не вітає це свято: «По-перше, я 10 років жила в Нью-Йорку, де не існує свята „8 березня“. А по-друге, я абсолютно сучасна жінка, без будь-яких гендерних забобонів. Вважаю, що у нас кожен день повинен бути святом. І не потрібно малювати на календарі червону вісімку, щоб з’явився привід купити собі квіти. Я мовчу про те, щоб чекати їх від когось. Якщо копнути глибше, то „8 Березня“ — це не просто жіночий день, це день жіночої солідарності, який був створений, щоб нагадати чоловікам про рівні права. А не для того щоб примусити їх купити тюльпани і торт. Я емансипована жінка, яка не дотримується радянських традицій. І двох своїх синів до них, до речі, теж не привчаю».

Тематичне кіно

Саме час і нагода переглянути біографічну драму режисерки Мімі Ледер «За статевою ознакою». Це заснована на реальних подіях історія жінки, яка боролася за рівність та викоренення стереотипів. Історія життя Рут Бейдер Гінзбург, судді Верховного суду США. Студенткою вона була змушена переїхати в Нью-Йорк і залишити навчання в Гарвардській юридичній школі. Рут перевелася в інший навчальний заклад, отримала бажану освіту. А потім зіткнулася з великими проблемами: жодна юридична фірма не хотіла брати на роботу жінку-адвоката. Їй пояснювали таку позицію тим, що всі жінки надто емоційні, а це заважає веденню серйозних справ. У світі, в якому панує нерівність і поділ людей за статевою ознакою, Рут не може здатися, змиритися – оголошує війну дискримінації…

8 березня. Київські вулиці знову окупували стихійні торговці мімозами, тюльпанами, гіацинтами, герберами… Іде жвава торгівля: комусь ритуальний букетик, а комусь свіжа і чимала копійка. Нам і тільки нам вирішувати, як святкувати і чи не святкувати взагалі… Але за всіх умов маємо не забувати тих, хто боровся та здобув гідність і права для жінок.