Крах режиму Башара Асада в Сирії став серйозною поразкою росії, яка позбулася багатьох стратегічних, економічних і політичних важелів впливу. Сирія була ключовою союзницею Москви на Близькому Сході, ця втрата суттєво послаблює вплив «ерефії» на регіональні процеси. І її вагу супроти Сполучених Штатів: помітно посилюються стратегічні позиції Вашингтона і його союзників, зокрема Ізраїля, Саудівської Аравії та ОАЕ.

Тепер росію, схоже, позбавлять її військових баз у Тартусі та Хмеймімі, які забезпечували логістичний хаб для операцій у Середземному морі, Африці та на Близькому Сході. Це серйозно обмежує країну-агресора у можливостях оперативно реагувати на конфлікти і підтримувати свої проєкти за межами регіону. Разом із цим зникають економічні вигоди, пов’язані з інвестиціями в сирійські ресурси, зокрема у фосфати і нафтові родовища, в оренду порту Тартус, що мав стати логістичним центром для російської торгівлі та транспортування.

Ще одним серйозним ударом для Кремля є втрата прибутків від сирійського наркотрафіку. Сирія була центром виробництва фенетиліну (каптагону), який постачався на Близький Схід і до Європи. Тепер цей потік заблоковано. Посилення впливу Туреччини під керівництвом Ердогана, а також послаблення ролі Ірану також боляче б’є путінську кліку. Туреччина тепер має більший контроль над нафтогазовими маршрутами в Чорному і Середземному морях, а це знижує енергетичні амбіції Москви. Іран, який був важливим партнером рф, втратив ключового союзника в Сирії, а з ним і помітну частину впливу на регіон.

Для Європи кончина сирійської диктатури відчутно зменшить тиск російського шантажу через контроль міграційних потоків і транспортування енергоресурсів. А загалом падіння Асада підриває репутацію росії як надійного партнера для авторитарних режимів. Розвал сирійського проєкту демонструє нездатність Москви утримувати свої активи, послаблює її вплив на глобальній арені. Відтак постає цілком логічне питання, чи росія взагалі спроможна вести переговори з Заходом, зокрема щодо загарбаних нею територій України. Бо просто зараз на очах світу безславно руйнується міф про «непереможність росії». І дальші дипломатичні маневри путіна та його оточення, імперська істерія, гра мускулами, навіть ядерний шантаж вже не здатні гарантувати цьому режиму політичного та  й біологічного довголіття.