До Дня Незалежності України Міністерство закордонних справ провело ревізію пам’ятників Тарасові Шевченку закордоном. Очільник відомства Дмитро Кулеба навіть заявив на весь Фейсбук про національний рекорд:  офіційно встановлено найбільшу кількість закордонних пам’ятників одній людині. Тут, схоже, шановний міністр вкотре відкрив Америку.

Бо давно відомо: славетний син України удостоївся чи не найбільшої кількості пам’ятників: 1384. З них на Батьківщині – 1256. Що ж до закордонного переліку, то тут панові Дмитрові варто було б говорити не про офіційний рекорд, а про… плутанину.

За даними МЗС, Тарасові Шевченку встановлено 78 пам’ятників у 42-ох країнах світу. Натомість українська Вікіпедія подає аж 128 монументів, але у 35-ти країнах. Чи можна вважати дані з Вільної енциклопедії остаточними й офіційними? Мабуть, що ні. Але ж автори не взяли їх зі стелі, а використали відкриті джерела.

До 200-ліття від дня народження поета, який  ми відзначили у буремному березні 2014 року, телеканал «Інтер» створив першу інтерактивну карту об’єктів, присвячених Тарасові Шевченку: всього 1060.  До цього переліку ввійшли не лише пам’ятники, а й пам’ятні дошки і різні заклади, названі іменем Кобзаря. Можливо, цим можна пояснити розбіжності в даних МЗС і Вікіпедії: 78 і 128?

Дуже добре, що міністерство провело «переоблік» закордонних меморіальних «активів» Шевченка. Бо за словами Дмитра Кулеби, «йдеться не про монументи, а про єдність великого українського народу, про те, що Україна – всюди, де є пам’ятник Кобзареві». І тому тут у розмові, схоже, потрібна крапка. Можливо, таки десь зникло скромне погруддя чи барельєф нашого пророка?

Маємо дати належну оцінку і розглядати подібне не лише як прояв антиукраїнства.  Бо ми як нація завдяки нашому генію суголосні світові, стали його вагомою культурною і духовною частиною. Творчість Шевченка наскрізь пронизана любов’ю до ближнього, ідеями братерства і рівності. Цивілізований світ називає це правами людини, і вони знайшли у ньому свій законодавчий вимір. Шевченкова поема «Кавказ» – то не що інше, як творчо осмислене і мистецькими засобами проголошене право нації на сомовизначення. На цьому наріжному камені побудовано світопорядок.

Але Шевченко передовсім наскрізно український талант, народний поводир, апостол. Часом він рятував нас із неволі й духовного рабства всупереч нам самим. Коли українці в Сполучених Штатах організували рух за відкриття пам’ятника Кобзареві, найпершими «проти» виступили радянські бійці за ідеологічну чистоту шевченкових дум. Але найприкріше, що нацькована компартійно-кадебіською верхівкою, із листом-осудом заявилася українська інтелігенція. До підписантів втрапили Максим Рильський, Павло Тичина, Борис Патон, Павло Вірський, Левко Ревуцький, Борис Гмиря і всюдисущий Дмитро Павличко. https://blog.liga.net/user/ogorobets/article/29724

Чому ж обурилися в Радянському Союзі, що у Вашингтоні постане пам’ятник революціонерові-демократу, як тоді означали великого Кобзаря? Бо стало відомо, що автори проєкту планують увічнити його появу таким текстом:«Цей монумент Тарасові Шевченку, українському поету XIX століття і борцю за незалежність України та за свободу всього людства, який під іноземною російською імперіалістичною тиранією та колоніальним правлінням звертався до Вашингтона з його «новим і праведним законом», було відкрито 27 червня 1964 року…»

Переляканий Микита Хрущов, не здатний зупинити рішення Конгресу, вирішив поспішити і відкрити пам’ятник Шевченкові у Москві, поперед вашингтонського. Отак наш Кобзар допоміг СРСР хоч у чомусь перегнати Америку!

Маємо сьогодні пам’ятники у Вашингтоні і Москві, плекаємо державну незалежність, віддаємо належне творчості Максима Рильського з Дмитром Павличком. Бо Тарас Шевченко над усіма і над усім. Тарас Шевченко назавжди! З нами і зі світом.

А перший  пам’ятник Кобзареві відкрили на двадцятий рік по його смерті за царської імперії у Казахстані. У місті Форт-Шевченка, колишньому Новопетрівському укріпленні, де мучився і карався, але не каявся поет і художник. Ініціатором увічнення пам’яті світового генія став колишній комендант укріплення Іраклій Усков.