Здавалося б, у цей непростий час має бути більше позитиву –  вселити людям надію на краще. Має бути пропаганда здорового способу життя, міцної сім’ї. Має бути фінансова просвіта населення. Має бути якісне українське кіно. В центр уваги мусить стати Людина.

А що маємо на наших до болю зблакитнених екранах?

– Тупійте, українці! Мудрих вас не треба. Через те вам будемо постійно заливати  мильне лайно. І зведемо нанівець розвиткові та корисні телепрограми.

— Бійтеся, українці! Маєте бути слухняними і страхатися навіть з хати вийти. Через те із зомбоящика щонайбільше знатимете, де хто застрелився чи повісився. Максимум «чорнухи» і негативу.

— Пийте, українці! Тверезі ви нікому не потрібні. А ще краще: маєте вигибіти. Щоб звільнити територію – для продажу за борги. Задля такої благої цілі наш зомбоящик розкаже вам про «чоловічу радість», про «п’єш –як дихаєш», про «силу зерна»,  про «чоловіки люблять натуральність»,  про «не гонимо, а переганяємо»  і ще багато такого «про»

— Будьте злиднями, українці! Бо заможні та незалежні ви геть не до шмиги. Маєте стояти на колінах і молитися на нашу тарілку супу та субсидію. А погоничів на вас накупимо.

Отакі реалії…

Не даймося! Не піддаймося! Мусимо самі себе рятувати з цього каламутного виру. Щоб не не пропасти навіки.