У наш медіапростір поступово повертаються звичні розважальні телешоу, які роками залишалися в «репертуарі» українського ТБ.

 Це телешоу, починаючи з 2012 року, щочетверга майоріло на «Новому каналі» і вже «напрацювало» 12 сезонів, останній з яких випустили в прокат після початку повномасштабного вторгнення. Як і більшість українських шоу, проєкт – адаптована версія іноземного продукту «Battle of the Sexes» телекомпанії «Talpa». «Хто зверху?» тримав непогані глядацькі рейтинги, а тому не дивно, що «Новий канал» відновив зйомки навіть попри воєнний стан.

Чи на часі ця віднова?

Мовне питання

Від початку, основні ведучі і суддя проєкту «Хто зверху?» спілкувалися виключно українською, а учасникам дозволялося використовувати звичну для них мову спілкування. Із 3-го по 6-й сезон, коли звання капітана команди з Сергієм Притулою ділила Катерина Варнава, російська мова змінила статус другорядної і почала займати ефірний час на рівні з державною, подекуди навіть переважаючи. Проте після 2017 року, коли російській телеведучій заборонили в’їзд в Україну за відвідування анексованого Криму, її місце зайняла Леся Нікітюк. І веде телепрограму донині.

Вона стала більш-менш відомою завдяки шоу «Розсміши коміка», після чого пройшла відбір до програми «Орел і Решка», в якій протягом багатьох сезонів була серед ведучих. І вела це тревел-шоу російською. Але з переходом на «Новий» Нікітюк послуговується в екрані виключно українською.

Що ж до чоловічого складу ведучих «Хто зверху?», то Сергій Притула (капітан чоловічої команди) та Олександр Педан («пан суддя») з першого й до останнього випуску спілкувалися українською мовою. Богдан Шелудяк, який замінив незмінного ведучого після теперішнього відновлення зйомок, теж веде шоу державною. Адже послуговуватися на українському телебаченні «язиком» агресора – це вже щонайменше виклично.

Незамінних не існує?

Після стількох років кар’єри ведучого, зокрема і на «Новому каналі», Сергій Притула кардинально змінив вид своєї діяльності. Вже з 2014 року займався волонтерством, підтримуючи наших військових на Сході. А після широкомасштабного нападу росії  залишив телевізійну діяльність і повністю присвятив себе допомозі Збройним силам України. Благодійний фонд Сергія Притули нині збирає кошти на різні потреби армії, допомагає із закупівлею і логістикою необхідних для захисту держави речей. У цій діяльності, колишньому ведучому неабияк допомагають його ім’я, «телеобличчя», популярність і зв’язки, налагоджені у час роботи на телебаченні.

Сергій Притула заявив: не може повернутися на ТБ після всіх подій, що випали на долю України. Щонайменше, поки триватиме війна. Звичайно, така позиція викликала як захват, так і непідробний жаль у глядачів, адже ім’я ведучого ще з 2004 року нерозривно пов’язано з багатьма телепроєктами.

А оскільки «Хто зверху?» вважалася ледь не найпопулярнішою програмою в Україні, то для всіх глядачів Притула встиг стати єдиним можливим кандидатом на звання ведучого шоу. Якщо жіноча партія проєкту декілька разів змінювалася і, варто зазначити, ці зміни на краще, то знайти гідну заміну постійному капітану-чоловіку видавалося просто неможливим. Тому «Новий канал» зробив із цього «вибору» справжню сенсацію, підігріваючи зацікавленість глядачів. В інтернеті ширилась безліч промо-роликів, а офіційні сторінки каналу у соціальних мережах проводили безперервні голосування серед аудиторії. Коли ж нарешті стало відома ім’я нового ведучого, погляди аудиторії помітно розійшлися, більшості вибір «Нового каналу» категорично не сподобався.

Сезон зняли з Богданом Шелудяком. Той із завданням загалом впорався, але це не завадило особливо невдоволеним критикам залишати під кожним новим випуском на ютубі обурені коментарі. Після виходу шоу, ведучий і актор втрапив у скандал, коли брав участь у проєкті Володимира Остапчука «Мекнув – питайте», де необачно висловив думку про жінок і депіляцію. І цим наслав нову хвилю глядацького обурення. На себе і «Новий канал», який запросив його вести «Хто зверху?».

Що «зверху» нового

Продовження програми «Хто зверху?» загалом не сильно відрізнялося від попередніх сезонів проєкту. Так, додавалися нові конкурси, змінилася мовна політика і ведучий, але формат проведення залишився незмінним. Шоу надалі виконує свою функцію розваги. Попри всіх невдоволених, воно все ж привернуло увагу глядача, зібрало свої рейтинги, хоча й не захмарні. Чи з’явиться «сакральний» 13-й сезон шоу? Питання залишається відкритим.

А є потреба?

Війна змінює життя людей, з’являються нові реалії, до яких доводиться звикати. Хтось каже, що сміх та розваги в умовах воєнного стану – небувала розкіш і навіть неповага до військових, які захищають нас ціною свого здоров’я й життя. Але коли про це запитують самих військових, ті зазвичай дають дещо іншу відповідь, яка звучить приблизно так: «Ми боремося за те, щоб наші близькі мали можливість жити нормальним життям». Звісно, йдеться не про гучні вечірки, не про феєрверки – в усьому має бути міра. Важко, коли з усіх телеканалів вам ретранслюють лише новини – психіці хоч інколи потрібно відпочивати від жахів війни. Саме тому існування розважальних форматів цілком доречне навіть у такий час, звичайно, ці «формати» не виходять за рамки здорового ґлузду і моралі.

А «Хто зверху?», хоч і залишається дещо стереотипним шоу, яке розділяє чоловіків і жінок на полярно протилежних створінь, все ж має свій шарм. У багатьох воно викликає приємні спогади. Багато українських сімей у мирний час після робочого дня дивилися за вечерею «Хто зверху?». Попри низку недоліків це шоу за своєю суттю не скандальне, не провокативне, воно дозволяє вимкнути перенапружений мозок і просто поспостерігати, як відомі дорослі люди метушаться в екрані телевізора, виконуючи веселі завдання.

Подібні проєкти ще й дають багатьом людям роботу, підтримують бізнес, який за рекламу на ТБ пропонує своє спонсорство. І певним чином сприяють популяризації української мови. Ми звикли чути «солов’їну» у новинах чи документальних програмах. А в проєктах на кшталт «Хто зверху?» глядачі чують звичайну розмовну українську – живу мову, яка чудово вписується у повсякденність.

«Хто зверху?» займає свою нішу серед медійної продукції України. Різноманітні шоу подекуди продовжують нав’язувати дещо стереотипні уявлення, деякі сьогодні можна назвати «заїждженими» і нецікавими, але потреба у розважальному контенті була й буде. Більшість речей у нашому світі мають темний і світлий бік, тож доречність трансляції програм такого типу на ТБ залишається питанням, на яке у кожного своя відповідь.