Дурна вигадка, що на Донбасі живуть якісь інші українці. Володимир Сосюра («Любіть Україну, як сонце, любіть») звідти. І підкорювач світових сцен Анатолій Солов’яненко, який прекрасно виконував оперні арії  італійською і народні пісні українською, –  теж із шахтарського краю. Можливо, в чомусь ми й різні. Наприклад,  донеччанин Сергій Бубка відомий світовими рекордами зі стрибків з жердиною, а київські брати Клички прославилися прицільними боксерськими ударам.

Але громадяни ми однієї країни, і культура у нас спільна, і до вчорашнього дня ні українська, ні російська мови нам порозумітися не заважали. То що ж трапилося? Чому Росія, прикриваючись жителями Донбасу, автоматами своїх громадян Гіркіна, Козіціна, Бородая та інших Бабаїв сколотила донбаський заколот, а потім розпалила справжню війну проти України? А тому, що в Україні, і саме на Донбасі, криється бубновий інтерес Росії. В донецьких надрах, як у казковому яйці, захована голка, на кінці якої смерть Кощія Безсмертного – чудовиська «Газпрому», а значить і смерть самої Росії і її Путіна.

По-перше, Україна прив’язана до Росії нафтовими і газовими трубами, міцніше кайданів галерного раба. Але й для Росії через нашу країну лежить прямий торгівельний шлях в Європу. Україна була третім покупцем російського газу, і не за найнижчою ціною. Але ще до початку збройного конфлікту почала зменшувати газовий імпорт, роблячи ставку на свій видобуток . У тому ж окупуваному Криму лише  розвіданих морських покладів – мільярди кубометрів. Ось перша і головна причина анексії півострова! Два в одному: газоносні шельфи захопили разом із «дурнозвісними» вишками Бойка .

Але початкове зменшення поставок газу в Україну було лише маленькою проблемою великого російського чудовиська. У світовій економіці тихо і непомітно трапилася енергетична революція. Росія робила вигляд, що її не помічає, а тим часом готувала  контрреволюцію.

Багаті на каспійський газ Азербайджан і Казахстан були готові заповнювати газогін Набукко через Туреччину до Європи. Через Сирію міг пролягти газовий шлях з Перської затоки. А ми пам’ятаємо, користуючись своєю монополією в Європі, «Газпром» мріяв-прогнозував ціну палива не по п’ятсот, навіть не по вісімсот, а по тисячу доларів за тисячу кубометрів! «Будіт даражать!» Воістину, зміїні апетити у нашого Кощія.

Економіка Росії повністю залежить від експорту сировини і будь-яке зниження ціни та обсягів продажів – голодна смерть для кремлівського Кощія. Готуючись до війни з Гітлером, Сталін окупував Бессарабію. Звідси рукою махнути до румунської нафти, яка йшла на потреби Вермахту. А коли у Гітлера зірвався бліцкриг, він пішов на кавказьку нафту, намагаючись взяттям Сталінграда перерізати Волгу – природний нафтопровід Радянського Союзу. Саме так діє сьогодні  і Володимир Путін, – через Грузію відрізаючи Європу від кавказької нафти і каспійського газу. Ось тому удар Росії по Грузії був ударом по газопроводу Набукко. Після цього зовсім недавно Путін запропонував Туреччині будувати спільний газопровід. Так він діяв і в Україні, намагаючись «керувати» українською газовою трубою. І сьогоднішній спалах конфлікту в Нагірному Карабахові теж продиктований спробою  контролювати енергетичний регіон. Завтра в Каспійському морі з’явиться ще й російська флотилія, яка прийде, начебто для виконання «договірних зобов’язань» з Вірменією і «захисту православних святинь», як минулого року в Сирії.  Вірменії вже надійшли російські системи залпового вогню, такі ж постачаються і донбаським бойовикам.

Але «газова війна» ведеться не лише за ринки збуту. Видобуток сланцевого газу, який два-три роки тому був значно дешевшим від російського, і став тією «енергетичною революцією», на яку Росія відповіла  контрреволюцією – ударом по Україні. Сьогодні Америка забезпечує себе сланцевим газом і готова продавати його Європі. У Польщі ведеться успішна розробка сланців. Але саме в Україні їх найбагатші поклади. В майбутньому ми зможемо забезпечувати газом не тільки себе. І сланцеві родовища не де-небудь, а на Донбасі, в районі Слов’янська.

Незадовго до російського вторгнення на Донбас, Україна підійшла до реалізації сланцевого проекту. Відрізаючи нас і Європу від сланцевого газу, Росія одночасно заблокувала донбаське вугілля для теплових електростанцій, намагаючись завдати подвійного удару в найвразливіше місце української енергетики. Захопила газові родовища кримського шельфу.

Для прикриття війни на Донбасі і окупації Криму, Змії Гориничі і Кощії Безсмертні вигадують міфи  про «кровожерливих бандерівців», «розіп’ятих дітей» на вулицях українських міст та всяку іншу бридню. Не військ НАТО боїться Росія в Україні. Країни Альянсу давно межують з нашим буйним сусідом. Росія боїться, що Україна, а головне Європа відмовляться від її газу і нафти, що альтернативні  поставки енергоносіїв з Близького Сходу, зіб`ють високу боярську шапку з російської  ціни.

Вістря нафтогазової голки опинилося сьогодні в руках України. От тільки вистачило б сили його переламати.