Другий тиждень розкопок у Майданецькому… І погода сприятлива, і робітників знайти вдалося. Розпочато дослідження трипільської громадської споруди. Про існування таких будівель на трипільських поселеннях стало відомо років шість тому, однак лише тепер є шанс дослідити її повністю. Що це – будинок для громадських зібрань, стародавній храм? Побачимо. Поки що знаємо: у кожному великому поселенні було від 4-5 до 10-15 таких споруд, розташованих з певним інтервалом у різних його місцях. І вони мали обслуговувати певні потреби якоїсь групи поселенців, які жили поблизу.

Щоб повністю відкрити рештки цієї будівлі, доведеться зробити розкоп десь на три сотні квадратних метрів: вибрати землю на 40 см вглиб лопатами (це зроблять робітники), а далі – розчистити ножами та щіточками те, що вціліло.

Цим і займалися цілий тиждень. Землю вивозили тачками і складали (чорнозем окремо, суглинок окремо). Адже за кілька тижнів увесь розкоп засипатимемо. Після наших досліджень не має залишитися ні ям, ані глини посеред поля.

Обпалена глина, яка була колись обмазкою підлоги, стін і перекриттів, на півметровій глибині збереглася непогано. За три дні розчистили приблизно четверту частину. Збіг контурів з попередньою магнітною зйомкою на цій ділянці цілковитий. На глині можна побачити відбитки виконаного колись з дерева каркасу будівлі. Якщо ретельно закреслити ці відбитки, буде можливість відтворити конструкцію.

Під завалом обмазки видно підлогу, теж  глиняну, а на ній – посудини, роздавлені обрушеним перекриттям. Принаймні шість-сім уже маємо. А на додачу трапилися два фрагменти керамічних статуеток. Отож прихильники гіпотези про те, що копаємо стародавній храм, отримали додаткові аргументи на свою користь.

Уже встигли відзняти розчищену частину споруди –  із землі, з драбини, і дрон з камерою запускали. Потім взялися за традиційні креслення олівцями у масштабі 1:20. Для цього придалися зроблені із закуплених навесні рейок масштабні сітки. Ці проби відвозять до ставка, промивають, аби знайти обпалені зерна, вуглинки. З цими знахідками працюватимуть палеоботаніки. Так можна дізнатися про те, що росло навколо будівлі у трипільські часи.

На розкопі, де досліджують рів, тиждень теж був цікавим на результати. Виявилося, що рів таки існував на цій ділянці, а у певний час його почали засипати сміттям. Для археологів виявити щось таке – справжнє свято.

Трипільці постаралися: поскидали у той рів і битий посуд, і обпалену обмазку від згорілих будівель, і кістки тварин. Отож маємо змогу вияснити, коли цю споруди перестали використовувати за призначенням. Імовірно, вдасться встановити не лише послідовність, але й час подій з точністю до кількох десятиліть. За даними, отриманими у попередні роки, поселення існувало у проміжку між 3800 і 3600 рр. до н.е. Спочатку спорудили захисні укріплення. Потім забудували додаткову територію: укріплення, що опинилися всередині поселення, довелося розібрати. Залишилася заглибина, кілька кілометрів завдовжки, в яку почали скидати сміття. Можливо, цим займалися і мешканці будинку, кут якого потрапив у наш розкоп.

Ситуація звична. У тому сенсі, що повторюється скрізь і всюди. Незалежно від епох. Приміром, коли у першій половині ХІ ст. в давньому Києві було збудовано нове «місто Ярослава», вали «міста Володимира» та рови, як показали сучасні розкопки, знівелювали та забудували. І це цілком зрозуміло, адже декілька гектарів у центрі «стольного града» – мрія поважного забудовника. В усі часи.

На наших розкопках вже побувало чимало гостей: фахівців, представників влади, журналістів. Дуже допомогли колеги із заповідника «Трипільська культура» у Легедзиному: навели контакти з фермерами, які господарюють на майданецьких полях, знайшли робітників, дали притулок базі експедиції. Зрештою – зв’язали із мас-медіа, які нині висвітлюють наші розкопки. Натомість усі знахідки та отриману інформацію передаватимемо до заповідника, у його експозицію.

 «Трипільські жнива» на майданецьких нивах тільки почалися, і цей почин можна вважати вдалим.