Українське суспільство налаштоване на Перемогу. Це підтверджує не одне опитування, проведене вітчизняними і зарубіжними соціологами.
На чому ж базується це тверде переконання? Звісно, на моральній категорії про добро, яке неминуче перемагає зло. Але цього замало, мають бути реальніші аргументи. Так, ми віримо у міць українського війська, у вірність та непохитність наших союзників. У те, що Збройні сили України, освоюючи новітню техніку, стратегію і тактику бойових дій, наближають час нашої Перемоги.

Не можемо й уявити, що рашистська чума розповзеться від сходу до заходу, заполонити весь квітучий простір України. Це суперечить логіці, суперечить справедливості, суперечить Божим заповідям. Віра українців у нашу остаточну Перемогу над лютим московським загарбником – це й наш інстинкт самозбереження, адже бачачи, що ця орда коїть на окупованих територіях, кожен із нас подумки приміряє це жахіття на себе… Отже, наша Перемога – це наше життя. Не менше й не більше.  А за життя народу, нації і плата найвища.

Ціна Перемоги страшна. Її платять наші Воїни, Тероборонівці, Волонтери, її платить мирне населення, незалежно від суспільного статусу чи статків. В окопах війни, у бойових зіткненнях, під ворожими ракетно-бомбовими обстрілами далеко від «гарячих точок», від підступних мін і розтяжок, залишених окупантами. Смертю, фізичними та душевними каліцтвами, втратою майна, рідних місць і звичного життєвого укладу.

За нашу Перемогу нині вільно чи й невільно платять і українські олігархи. Ті, хто донедавна намагався грати ставками на нашому партійно-державному аукціоні, незмінно заграючи з росією. Як, наприклад, Рінат Ахметов: спочатку він завиграшки «дав зайти» російським «вєжлівим шахтьорам» на Донбас, по суті в його ж бізнес-вотчину, а нині позбувся ключових підприємств сходу України, які давали йому надприбутки. Ще ж недавно власник телеканалів «Україна» та «Україна 24» прихищав в ефірі журналістів-колаборантів із заборонених медведчуківських телезомбоящиків. Це теж було ахметівським заграванням з проросійськи налаштованим електоратом, підживленням «ОПЗжистів», які  до останнього тримали всередині України… російські рубежі.

Те ж саме можна сказати про Фірташа з його «Інтером», не далеко відкотився й Пінчук, який разом зі своїм тестем Кучмою загравали з росіянами й одночасно грали роль «європейських демократів». Тепер і для них «час розплати настав».

Кожен місяць війни у психотипному вимірі забирає в людини рік життя, не менше. Наші молоді діти та юні онуки вже подорослішали на десятиліття. А зрілі люди зістарилися, набралися нових болячок, які ще дадуть про себе знати. Це також – ціна Перемоги.

Але найвищу ціну наш народ платить щодня на полях боїв. Найдорогоціннішими життями  найкращих, найсміливіших, насвідоміших.  Скільки зруйновано родин, який страшний недорід українців очікує наша жертовна нива… Страшна плата за право жити у вільній, демократичній, заможній європейській державі. За Перемогу добра над злом, світла над темрявою, демократії над імперською деспотією. З огляду на це маємо світовий вимір війни. Перемога наша змінить весь ландшафт європейського життя, який вже ніколи не повернеться до фатального 24 лютого 2022 року.