У своєму розвиткові людство здобуло низку загальноприйнятних цінностей, які стали еталонними. Попри розмаїття історичних і культурних традицій, попри різновекторність шляху, все ж у більшості країн, які досягли успіху і процвітання, цінності схожі. Базуються на постулатах про добро і зло, світло й темряву, правду й брехню, любов і ненависть…

Наше століття актуалізувало поняття свободи націй, їхнього суверенітету та ідентичності… Якими б не були режими чи партії, вони намагаються бути послідовними в тяглості до підтримки загальноприйнятних цивілізаційних цінностей. Це стало правилом доброго тону. Там, де лідери, в пориві амбіцій чи зайвої заполітизованості, нехтують тими чи іншими цінностями, їх «підправляє» громадянське суспільство. Так існують демократії. Якщо політична сила пробує побудувати свою діяльність, ігноруючи норми співіснування цивілізації, вона рано чи пізно зустрінеться зі спротивом. Інакше й бути не може, адже нації навчилися цінувати позитивні здобутки людства.

І саме через призму захисту людських цінностей все більше світу нині дивитися на самовідданий збройний опір українського народу варварській агресії росії. Російсько-українська війна в очах людства переростає з боротьби за територію у боротьбу за цивілізаційні принципи співжиття. Після жахіть Другої світової приспана благополуччям Європа розслабилася, затуманила зір і не розгледіла монстра, який виріс у неї під боком і нині відверто посягає на загальнолюдські надбання. Ім’я його – російська федерація. Країна «кривих дзеркал» на чолі з диктатором путіним зуміла створити іншу реальність, в яку тепер намагається затягнути весь цивілізований світ. У російських реаліях правлять бал не закон, не правда, не повага до ближнього, а сила, ігнорування прав інших народів, нехтування загальноприйнятими міжнародними нормами й кордонами. Це «задзеркалля» завдяки потуранню передусім успішних країн Західної Європи зуміло наростити м’язи, надбати великого золотовалютного статку, щоб схиляти примусом інших жити за його, «задзеркалля», правилами. Державна репресивна машина росії, симбіоз силових структур і мафії, спочатку відібрала всі цивілізаційні права у власного народу, а далі шляхом пропагандистського щеплення шовіністичними бацилами збурила в ньому колективні галюцинації ординського права сили. Тепер ця держава, фактично не маючи всередині альтернативи суспільного розвитку, кинула виклик усьому світові, цинічно ігнорує Статут ООН, перекручує факти та історичні події. Звідси «винятковість», «обраність» росіян, які начебто несуть, з їхньої точки зору, істинні «цінності». Насправді ж, це право грубої сили над законом і міжнародним правом. Це спроба нав’язати росію як потужного гравця, з яким світ доконче повинен рахуватися. І не просто рахуватися – слухати, коритися, задовольняти забаганки (по російськи – «хотєлкі»). А головною нинішньою «хотєлкою» є їхнє маніакальне бажання знищити Україну. Заради цього вони готові йти на невиправдані жертви, погрожуючи ядерним арсеналом, ставлять світ, цивілізацію на грань катастрофи. Отож, друзі, хочемо ми того чи ні, але наша війна з росіянами – це війна, передовсім, цивілізаційна. Переможе добро – відпадуть «хотєлкі» в інших диктаторів повторити російську авантюру.

Тому з нами сьогодні – цивілізований світ, тому наших оборонців називають «воїнами світла», а весь український народ став прикладом незламності та нескореності в боротьбі з демоном. Всесвітнє сприйняття того, на чиєму боці правда, вселяють впевненість у тім, що сили світла просто зобов’язані перемогти темряву. Тому й військова допомога Україні лише нарощуватиметься, а, можливо, в разі необхідності, поруч з українським солдатом пліч о пліч стануть солдати інших країн. Так, як це було у світовій борні з нацизмом.