Цей музей настільки вражає, що одверто бракує слів, аби передати увесь розмай захоплення. Для унаочнення повторюся за тисячами тих, хто відвідали цю експозицію і залишили у «Книзі відгуків» таке чи дуже схоже побажання: «Тут неодмінно має побувати кожен свідомий громадянин нашої держави».

«Становлення української нації» –  музей справді унікальних сучасних технологій. Більшість його експонатів у 3D-вимірному виконанні. Тут понад 100 фігур видатних українців, і вони настільки реальні, ніби постали з фантастичної епіки про реінкарнацію. Не звичні «тюссовські»  воскові боввани, а диво новітніх технологій, покрите кібершкірою, на якій не те що жили – найменші капіляри і мікропори проступають. Мимоволі ловишся на бажанні заговорити до них, чи заради звичної чемності бодай привітатися. Але… вони не схильні до розмови. Зате красномовно говорять стенди, діорами, мапи, художні полотна. Ба й звуки, голоси і навіть… запахи. Від Трипільського нащада, від часів праматері Київської Руси-України…

Радіогід запевняє: все тут аж до дрібниць відтворює тогочасне буття, за літописами, документальними раритетами, спогадам очевидців, описами авторитетних істориків, археологів, етнологів. Вигляд славетних представників нації, їхнє вбрання, навіть вік –  тут не поза історичним часом. Усі вони, поодинці чи групами, –  в епіцентрі відомого дійства, реальної події. А я мимоволі перетворююся на космічного пришельця – у своїх сучасних адідасівських кросівках. Схоже, вони уже потроху звикли до нас, невідомих прибульців, рівноапостольні князі Ольга, Володимир і Ярослав, козацький предтеча Святослав Хоробрий і засновник Січі Байда Вишневецький, Григорій Сковорода і Тарас Шевченко, Леся Українка і Соломія Крушельницька, Нестор Махно і Михайло Грушевський, Симон Петлюра і Степан Бандера, Андрій Мельник і Андрей Шептицький…

Хоча ні, вони й досі дивляться на мене у тих кросівках з німим подивом чи зачудуванням. І тільки безстрашний бойовий козацький полковник, що поштиво став позаду славного Богдана Хмеля на церемонії приймання послів у Чигирині, раптом підбадьорливо підморгнув мені… Реально! Не вірите – підіть і переконайтеся самі.

Кажуть, один у полі не воїн. Звісно, це музейне диво творила потужна команда – понад 50 фахівців різних галузей. Але навряд чи відбувся б цей масштабний проєкт, якби не величезне подвижництво, велика пожертва і справжній громадянський подвиг однієї людини –  українського підприємця, дослідника історії  і мецената Валерія Галана.

Ось, що трапилось мені у соціальній мережі з його одкровень: «Наші недруги протягом багатьох століть усіляко «допомагали» нам забути нашу історію, забути хто ми є і хто наші предки, а особливо ті сторінки історії, які є гордістю українського народу і на яких ми мали б виховувати наших дітей, онуків, наш народ український! Нам, українцям, давно пора витворити Божу національну ідею, навколо якої об’єдналися б українці у всьому світі».

На цьому стоїмо! Герої музейного простору живуть не лише реальним історичним часом, не лише спільною отчиною, а отією спільною, зримою, великою ідеєю, що творить незбориму Націю.