Як нині живеться в Донецьку? Скільки там українських патріотів? Чому не формують опір чинному режиму? Як оцінюють донеччани ситуацію в місті, Україні? Ці питання нині турбують багатьох. Зазирнувши у «донецьке задзеркалля», побачимо, як змінилося життя краян за останній час…

Перше і найголовніше – Донецьк перебуває під повним контролем озброєних фанатиків, одурманених ідеєю «русского мира», готових боротися за кожен клаптик землі. Підтримувані Росією «народні ополченці» за кілька років війни досягли значних успіхів у побудові досить міцного «державного утворення»: створили свою «банківську систему» («Первый республиканський банк ДНР»), свій «парламент», а головне – запровадили своє автократичне «президентське» правління.

Багато раніше діючих установ і підприємств покинули окуповану територію: українські та й низка філій російських банків, деякі торговельні мережі, як от «Ашан»… Є й такі, які працюють з «ліцензією ДНР» і під новими назвами. Скажімо, супермаркети торговельної мережі «АТБ» отримали назву «Первый республиканский супермаркет», «Varus» став «Парусом», а «METRO», перед тим стихійно розграбоване, тепер називається «МОСТ».

Так само відділення «Нової Пошти» і «Укрпошти» «злилися» в єдине агентство – «Наша Почта». Відправити кореспонденції можна в окуповані міста Донецької та Луганської області, Абхазію, Південну Осетію і РФ. Судячи з реклами, в «Нашей почте» Крим не ототожнюють з Росією. Начебто дрібничка, але…

Кафе мережі «MсDonald’s», котрі не працювали з початку війни цілих два роки, назвалися «ДонМак». З відповідним рівнем сервісу, про що свідчать зафіксовані непоодинокі випадки отруєння…

Прохід через блокпости з окупованої території тепер значно ускладнився. Якщо роком раніше там можна було вільно і швидко пройти процедуру ідентифікації особи, то тепер це виродилося в цілий «прикордонний контроль». Людей зобов’язують, крім посвідчення особи, надавати номер мобільного телефону і IMEI. Щоб відстежувати місцезнаходження людини за IP-сигналом, а по змозі ще й прослуховувати.

– Ситуація у Донецьку, зокрема в центрі, спокійна, – каже 54-річний донеччанин Геннадій М. – Але ближче до аеропорту чутно стрілянину. Незважаючи на те, що перемир’я оголошували багато разів, інтенсивність перестрілок не меншає.

– Які райони міста постраждали найбільше?

– Найближчі до аеропорту: Петрівка, Київський район, Текстильник. Там велика біда.

– Що із постачанням міста? Харчів не бракує?

– Раніше надходила «гуманітарка» від Ахметова. А зараз магазини більш-менш відновилися, тож у такій допомозі відпала потреба. Економічна ситуація? Ну, співвідношення зарплат і цін, звичайно, дуже погане. Але таке і раніше було, ми звикли. Ті, хто вище в чинах, ті більше отримують. А прості люди, ті ж таки вчителі?.. Самі розумієте, яка у них платня…

– Чи відчуваєте психологічний тиск, мешкаючи у нинішньому мілітаризованому і фактично прифронтовому Донецьку?

– Взагалі, тиску майже немає. Дуже багато місцевих «бойовиків» іноді жартують, розмовляючи українською мовою. Частина з них прихильники єдності України, але йдуть в непримиренну опозицію до діючої влади, тому й пішли воювати. Інші – за Росію, а треті взагалі вважають, що Росія та Україна – головні вороги ДНР. Більшість проти російського втручання. Але змиритися з тим, що роблять Порошенко і його прибічники, теж не можуть. Все це всім набридло. Люди страждають, багато голодують, а владцям лише б свій «трон» зберегти.

– Як оцінюєте мирні ініціативи Президента України? Його план врегулювання ситуації на Сході спрацює?

– Як бачите, поки що тут бомблять. Ні, не скажу, що нічого не було зроблено, – стало значно спокійніше, як було. Сподіваюся, зроблять все можливе. Ми всі прекрасно розуміємо, що і українським, і російським олігархам ця війна вигідна, вони на ній наживаються. Хотілося б, щоб хоч міжнародні організації вплинули на них.

– Яким бачите майбутнє Донецька: у складі України, Росії чи «столицею ДНР»? Що скажете про Захарченка?

– Майбутнє? Я громадянин України, народився в Донецьку, тому для мене це місто завжди буде частиною України. Я не бачу майбутнє, в якому ДНР б могла існувати і процвітати. Стосовно Захарченка,.. можливо, він і піклується про Донецьк і його інтереси, але як би там не було, а пішак все одно залишається пішаком. Без кремлівських магістрів він і кроку ступити не може. Сильно розлютився на українців після загибелі «Мотороли», але помсти не буде: схоже, вказівки з Москви не дали…