Столичний проспект Науки, 1. За цією адресою у парку на території кондитерської фабрики відомого бренду відкрито чи не найатмосфернішу у Києві новорічну локацію – ковзанку площею у 2 тис. кв. м.

Вхід на лід недешевий – від 130-ти до 180-ти гривень. Проте, стверджує офіційний сайт, «Roshen Winter Village» як соціальний проєкт не приносить прибутку. Виручка від продажу квитків – це зарпплата персоналу, покриття комунальних та експлуатаційних витрат..

– Це місце дуже змінилося з часів мого дитинства, – зазначає мешканець київської Деміївки Денис Савич. – Років десять тому з розваг у нашому районі був тільки базар, аромати солодощів з кондфабрики та швидка ходьба, бо в будь-який момент тут тебе могли перестріти і відгамселити. А тепер усе змінилося, повеселішало: навколо фабрики створили зону відпочинку: заклали парк, спорудили фонтани, ковзанку, автомобільну стоянку. А освітлення! Вечірня фабрика у сяйві ілюмінації – казкова краса! Найбільше мені подобається саме ковзанка, бо в дитинстві я не мав змоги покататись просто неба. Тут справді все, що потрібно для святкової насолоди. Звісно, є декілька моментів, які не подобаються. Найперше – вартість: щоб комфортно провести тут час, потрібно викласти, як на мене, чимало грошей. Та й на ковзанку потрапити непросто, мусите вистояти у довгих чергах. А просто неба, на холоді довго не покатаєшся. Але попри все моя Деміївка отримала справжню перлину!

Справжі, якщо «погуглити» супутникові знімки, помічаєш, яким «сірим» було це місце ще два роки тому.

Продовжую опитування відпочивальників. І як не спитати про враження… у сестри!

– Дуже позитивна атмосфера! – по-дорослому виважено констатує дев’ятирічна Марія Ляпіна. – Все так красиво прикрашено, все у вогниках, кульках. І для дітей продумано: є навчальні «пінгвінчики», ходять аніматори-єнотики. Ще сподобалося, що тут цукерки й Діди Морози. І поміж ялинкою можна проїхати та пофотографуватися. Але черга – це жах! Я б хотіла, щоб організатори придумали, як би її зменшити.

– Тут новорічна атмосфера, яка створює чудовий настрій, – ділиться враженнями вісімнадцятирічна студентка-правниця Національного авіаційного університету Карина Левандовська. – І ціни – на мою думку, вони виправдані. Ковзанка недалеко від метро, і це дуже зручно. Є, звісно, і мінуси. Маленький теплий павільйон, бракує місця, щоб перевзутися. Тут майже неможливо тримати дистанцію. Та для такої кількості людей лід на ковзанці надто рідко впорядковують. Тому й після години ковзання втрачається насолода від льоду. Його очищення займає 30 хвилин, а враховуючи те, що павільйон не може вмістити всіх охочихзігрітися,– це суттєво.

– «Winter Village» – одна з найкрасивіших ковзанок в Києві, на яких я був, – дає експертну оцінку майбутній інженер-проєктувальник дев’ятнадцятирічний Максим Коломієць. – Місце дуже гарно оздоблене. Атмосфера приємніша, аніж на інших київських ковзанках. Локація доволі простора. Наявність туалету і фудкорту – однозначно приємні бонуси. Мінусів у ковзанки теж не бракує, хоча вони не такі вже й значні. Так, велика черга у вихідні дні, бракує лавок у зоні, де надягають ковзани. Надто людно, і це зрештою унеможливлює цілковите дотримання карантинних норм. Та й добиратися сюди автомобілем не вельми зручно.

Завершую експрес-опитування думкою батьків.

– Ця місцина справді має святковий вигляд, – сказала моя мама Юлія Ляпіна. – Ковзанка на свіжому повітрі, і це її безперечний плюс. Відносно безпечно, зважаючи на коронавірус. Але ж оті велелюдні черги… Очевидно, варто на ковзанці обмежити кількість людей і пильно стежити, щоб усі були в масках. Та й непогано поставити обігрівальні лампи для тих, хто вистоює у черзі. Торік пригадую, тут обігрівали багаттям, яке підтримували у металевих бочках. А цього року люди мусять грітися у приміщенні туалету. Натовпом, а це ж небезпечно! Можливо, хтось тут і пильнує за безпекою відвідувачами, але я цього не помітила.

– Дуже гарне місце, – каже мій тато, Дмитро Ляпін. – Тому ми знову сюди приїхали, через рік. Помітили зміни: до нинішнього сезону побудували чистий великий туалет – надважливо для такої локації. Лід регулярніше чистять, умови непогані. Але є й те, що засмучує. Як на мене, цінова політика тут негнучка. Безкоштовний вхід для дітей до чотирьох років – звісно, добре. Але ж багато школярів та студентів просто не можуть потрапити тут на лід: не мають таких грошей. Як на мене, «Roshen Winter Village» – звичайний бізнесом, як будь-який інший. Особливість – він приносить задоволення відвідувачам. Черги, звісно, засмучують. Організатори запровадили талони, але не вдосконалили систему. Думаю, варто розробити мобільний додаток, в якому транслювати просування черги. Чи інформувати про це на сайті.

Почувши такі розмаїті враження, вирішила перевірити їх на собі. Отак недільного дня ковзанка поповнилася ще одним прискіпливим відвідувачем.

Перше, що відмітила, – добиратися сюди автомобілем справді непросто. Та ще звіддаля, погляд замилувала багата оздоба ілюмінації на будівлях фабрики. Промислові корпуси преобразилися у казкове містечко.

Підійшовши до ковзанки, була вражена красою внутрішнього дворика.

І, на жаль, чергою. Вечір неділі – час максимальної завантаженості локації.

Організатори «Roshen Winter Village» спробували впорядкувати чергу, запровадивши систему талонів. Кожен відвідувач може отримати його в автоматі напроти каси. Я отримала талон №721, а тимчасом табло висвітило інформація, що підійшла черга лише 300-х номерів. Стало ясно, що годину чи й дві доведеться пронудитися в черзі. Отут і стала у пригоді автівка – мала тепле місце для очікування. А тим, хто приїхав сюди громадським транспортом, не позаздрю. Навіть просторе приміщення туалету, а на додачу фудкорт, де продаються гарячі напої, (на жаль, лише один через епідеміологічну ситуацію) – не вирятують, коли таке велелюддя.

Нарешті діждалася «семисотих» на табло. Через живу чергу проходжу до каси. За квиток вечірньої пори вихідного викладаю 180 гривень. Тут-таки, на касі мені зміряли температуру: 36,6 – можна йти кататися!

Саме на ковзанці тоді почали очищати лід. Утім поки купувала квиток та надягала ковзани, процедуру завершили і людей пустили на лід. Загалом технічна перерва тривала до 20 хвилин.

Взувала ковзани у переповненому приміщенні. Табличка «Більше 20 людей не впускаємо», яка висіла тут-таки, лише посилювала відчуття досади, коли тебе відверто дурять. За кількістю людей тут ніхто не слідкує. У приміщення дуже бракує лав для перевзування, тому кожен, стоячи на одній нозі, мимоволі імітує журавлині танці. Самі ковзани незручні, пластмасові. Зате їхній прокат уходить у вартість квитка. За окрему плату можна придбати шкарпетки та орендувати дитячі тренувальні «пінгвіни».

Та ось позаду черга, залюднене приміщення, муки натягування ковзанів. А переді мною – просторінь очищеного льоду. І бадьора хвиля свята вже піднімає тебе на гребінь щастя, окрилення, наснаги, стрімкого польоту… По щирості, не було відчуття натовпу. Звісно, людно, але, як на мене, в межах карантинних норм. А краса ялинки посеред льодового поля просто заворожувала.

До слова, тут вам не обмежать ваше катання. Звісно, якщо не зважати на час роботи самої ковзанки. Залежно від дня тижня вона закривається о 22-00 чи о 23:00. Втім про завершення роботи на «Roshen Winter Village» попереджають заздалегідь.