Ліна Костенко, Іван Драч, Юрій Каплан… Твори цих та ще понад 90 славетних майстрів слова про жахіття Голокосту 1941- 1943 років зібрано в антології: «Яр смерті – Яр пам‘яті», презентованій в Будинку актора у дні скорботних 80 роковин трагедії у Бабиному Яру.

Поетичну антологію презентували укладачі Дмитро Бураго (поет, громадський діяч, видавець) та Павло Полян (письменник, історик, географ).

133 поезії про одну спільну трагедію… Попри глухе табу на цю тему, яке запровадило партійне керівництво СРСР, митці продовжували згадувати подію, сміливо відкриваючи людям очі на те, що замовчувала тодішня офіційна історія.

Голокост – виховання морального вибору. Про це необхідно говорити.

На сторінках збірки – архівні документи та рідкісні історичні фото, які не знайдеш на просторах інтернету. І, звісно ж, унікальні твори 1950-х-1980-х років, «придушені», приховані, але не знищені. Перші віршовані згадки про цю подію, написані ще «по палючих слідах», наприкінці сорокових років минулого століття.

«Бабин Яр» Євґєнія Євтушенка став стрижневим твором антології: поема, виболена російським письменником одразу після відвідин урочища в 1961 році. Євтушенко вражений, переповнений емоціями: замість незліченної кількості пам‘ятників знищеним побачив лише порожню місцину. Державний антисемітизм в СРСР та несправедливість до нашого минулого – про це його нестямний крик, перелитий у поезію.

Бабин Яру – місце масового вбивства євреїв, українців, ромів – святий некрополь української столиці. Сюди треба приходити, щоб побути віч-на-віч із Пам’яттю Серця. Й одміряючи кроками стежки Меморіального комплексу, тихо як молитву проказувати поетичні рядки з цієї славної антології.