Місяць тому на Олімпійських іграх в Бразилії Україна виступила найгірше в своїй історії. То був повний провал. І шок для істинних шанувальників спорту в нашій країні. Натомість українська паралімпійська збірна завершила Ігри в Ріо тріумфально. Виборовши 117 медалей, 41 з яких найвищого ґатунку. Це третій результат найсильніших країн у загальному заліку. Попереду нас лише Китай та Велика Британія, а одразу за нами, до речі, потужна збірна США…

Попри війну та економічну скруту спортсмени з інвалідністю виступали на найпрестижніших змаганнях чотириріччя набагато успішніше за міцних і здорових атлетів. В чому ж причина?

Спортивні аналітики запевняють: розгадка цього парадоксу на поверхні. Адже багато спортсменів з інвалідністю прийшли в паралімпійський спорт після травм, і тепер мають іншу мотивацію. Тепер він для них – сенс життя, психологічна розрядка та й єдиний заробіток. Спорт для людей з інвалідністю у нас – це одна з небагатьох можливостей реалізуватися в житті, на відміну від розвинених країн, де люди з інвалідністю мають таких можливостей набагато більше.

Державне фінансування – єдине джерело підтримки паралімпійців, якщо не брати до уваги дрібних спонсорів, зізнається в інтерв’ю для «Главкома» президент Національного паралімпійського комітету Валерій Сушкевич. Попри відносно невеликі суми з бюджету ці гроші допомагають забезпечити основні потреби спортсменів. Хоча у 2012 році дійшло до того, що лише в останній момент знайшлися кошти, аби відправити спортсменів на Ігри до Лондона.

Втім спортивні функціонери пояснюють: навіть у розвинених країнах пріоритетним є «традиційний» спорт високих досягнень, багато видів якого комерційно успішні, чого не скажеш про паралімпійські види. А в те, на чому можна заробити, природно, вкладається набагато більше грошей.

Іншими словами, фінансування спорту вищих досягнень в Україні не завжди дозволяє нашим олімпійцях на рівних конкурувати у світі, а от паралімпійцям грошей, вочевидь, вистачає.

У різних країнах, розповідає пан Сушкевич, спорт фінансується за різною системою, подекуди навіть немає такого поняття, як «державне фінансування підготовки олімпійців». Звісно, і в Росії, і в Китаї саме держава підтримує спортсменів фінансово, вона – головний інвестор підготовки національної збірної. Але є приклад Великобританії, яка в медальних заліках також вище української паралімпійської збірної. Та й на «домашній» Паралімпіаді 2012 року посіла високе третє місце у медальному заліку. Секрет британського успіху – також дуже серйозне фінансування. Також, але не так. Урядове агентство UK Sport виділило на підготовку спортсменів 440 млн євро. Однак не всім, а тим, у кого були шанси на медалі. Це стосується і олімпійців, і паралімпійців.

Схожа схема фінансового забезпечення і збірної США, яка за кількістю медалей на Паралімпіаді в Ріо, повторюся, трохи поступилася українцям. У цій країні немає централізованого і «тотального» державного фінансування спорту. Рівень підтримки там залежить від конкретного виду спорту, конкретних спортсменів, від їхньої  «розкрутки». І, ясна річ, – від  уваги спонсорів. Тобто серйозно фінансуються ті види спорту, які є популярними, приносять прибутки (гімнастика, легка атлетика, бейсбол). Всі решта, включно з паралімпійськими видами, не мають такої підтримки, а тому мусять розраховувати на власні сили та спонсорів.

Та ж таки Росія витрачає на підготовку спортсменів з олімпійських видів спорту, як підрахував портал РБК, близько 2 млрд. рублів на рік. Себто –  приблизно 800 мільйонів гривень. Якщо врахувати чотирирічний олімпійський цикл, неважко порахувати, в яку копійку обходиться вся підготовка. Для порівняння: на всю підготовку до Ігор у Ріо Україна витратила лише 250 млн. гривень.

Те, що гроші мають вирішальне значення у випадку з олімпійцями, якраз красномовно свідчить приклад Росії: навіть попри антидопінгові санкції вона посіла в Бразилії четверту сходинку.

Конкуренція у світі атлетів, які мають фізичні вади, значно менша. Статистика красномовна: у цьогорічній Олімпійських іграх взяли участь понад 11,5 тисячі спортсменів, а у Паралімпіаді – лише 4,5 тисячі. Однак це аніскільки не применшує тріумф українських паралімпійців у Ріо, де наші спортсмени подарували світові 109 рекордів (!) у трьох видах спорту. Лише у плаванні встановлено 94, а ще ж 14 – у легкій атлетиці і  1 – у пауерліфтингу.  Загалом –  22 рекорди світу, 32 паралімпійські рекорди та 54 рекорди Європи. Просто фантастика!

Міністерство молоді та спорту запевняє: заслужені призові паралімпійцям виплатить без зволікань. Обіцяють, що вже до 22 вересня кожен спортсмен отримає на свою картку обіцяні державні преміальні.

«Ухвалено рішення, що всім переможцям та призерам Паралімпіади буде виплачено максимальні призові: за І місце – 40 тис. доларів США; за ІІ місце – 26 тис. доларів; за ІІІ місце – 18 тис. доларів. Призові виплачуватимуться за курсом НБУ на день зарахування коштів на картки», — читаємо на сайті прес-служби Мінмолодьспорту.

Таким чином, враховуючи щедрий медальний врожай, загальна сума виплат заслужених призових українським паралімпійцям складе 3 304 000 доларів США.

І на здоров’я, герої!

Чесно заробили!