Українська музика перестала бути «нішевим» явищем. Тепер це потужний інструмент народної дипломатії, ідентичності, солідарності. Її звучання дедалі виразніше впливає на культурний ландшафт європейських країн. Це відповідь на велику війну, яка триває вже майже чотири роки і яка змусила світ не лише підтримати Україну політично й військово, а й почути її голос – музичний, людський, незламний.

Україна з розвиненим музичним ринком стає великим експортером музики. Так, ми, хто раніше продавали світовим споживачам олію, цукерки, пшеницю й метали, нині торгуємо продуктами культурної індустрії. А це не тільки гроші. За грамотного позиціонування, це привабливий інструмент м’якої сили та культурного впливу.

Ключовий фактор впливу – глибока емоційна резонансність. Українські пісні перестали бути простою розвагою. Вони стали саундтреком боротьби за свободу та стійкість. Оспівують патріотизм, стійкість та біль, (згадаймо, для прикладу, музичний доробок «Океану Ельзи»). А тому  перекладаються, вивчаються і виконуються європейцями. Так європейська аудиторія може безпосередньо відчути емоційний контекст війни. Пісня «Обійми» стала своєю на міжнародних благодійних концертах – голосом туги, кличем єднання. Разом з іншим твором «Океану Ельзи», піснею  «Не твоя війна» (хай і написаною раніше), вона звучить на сценах Польщі, Німеччини, інших європейських країн, як нагадування про ціну свободи. Ці тури стали потужними фандрайзинговими кампаніями та майданчиками для політичних заяв, привертають увагу європейських політиків, діячів культури, громадськості.

Українська музика активно руйнує стереотипи про «східноєвропейську культуру», демонструє глибоке коріння та інноваційність. Успіх гурту «Go_A» на конкурсі «Євробачення» (з піснею «Шум») не лише вивів автентичний український вокал та фольклор у європейські чарти, але й створив модні віяння на етнофутуризм. Цей жанр демонструє Європі, що українська ідентичність жива, динамічна та легко інтегрується у світові електронні тренди, залишаючись при цьому глибоко національною. Цей потужний інструмент протиставляє багату культурну спадщину України агресивній культурній асиміляції.

Якщо фольклорними мотивами серед поп- і рок-виконавців вже важко когось здивувати, то проєкт «Onuka» зробив неможливе – об’єднав український фольклор із сучасною модною електронною музикою. Група унікальна і не схожа ні на що. Холодні тони, якісна й актуальна електроніка, звучання народних і екзотичних інструментів, здається, не створені для маскульту. Але проте «Onuka» – відмінне поєднання якості та масовості. В назві музичного гурту – українське слова «онука». Це має пояснення: солістка Ната Жижченко є онукою Олександра Шленчика – одного з найвідоміших майстрів фольклорних музичних інструментів України.

Після 2022 року в багатьох європейських країнах спостерігалося різке падіння споживання російськомовного контенту та, навпаки, зростання частки української музики на стрімінгових платформах («Spotify», «Apple Music»). Це відображає свідомий вибір як українських переселенців, так і місцевої аудиторії, яка прагне дистанціюватися від російської експансії.

Значно зросла кількість українських виконавців, яких запрошують на провідні європейські музичні фестивалі – зокрема, на «Sziget» (Будапешт), «Pohoda» (Словаччина), «Positivus» (Латвія). Це свідомий крок організаторів до інтеграції української культури в європейський контекст. На цих майданчиках українські артисти (репер OTOY, музичний гурт «YAGODY», виконавець Monoconda)  –  вже не «нішеві» гості, а свої серед своїх.

Активно розвивається формат співпраці між українськими та європейськими артистами. Наприклад, ініціатива «Music Export Ukraine» реалізувала проєкт «#MusicIsTheAnswer», в якому понад 20 треків-колаборацій. Ці спільні роботи, як-от адаптовані під українські реалії пісні з німецькими гуртами (наприклад, з «Trümmer»), сприяють прямому культурному обміну, потрапляють в огляди провідних закордонних медіа («Rolling Stone» тощо).

Українську музику слухає Європа. Дослухається до наших історій, емоцій, наснажується новими ідеями. Сподіваємося, ця увага невичерпна.