8 серпня 1949 року у Богом забутому Єйську Краснодарського краю Російської Федерації відмучився голодною смертю український професійний борець, атлет і артист цирку, шестиразовий чемпіон світу, кавалер французького ордена Почесного Легіону, славетний Іван Максимович Піддубний. Його ім’я не зникало з афіш понад 40 років.

Українець із з роду запорозьких козаків Піддубних, які переїхали на Полтавщину. Він і вважав себе українцем, а не росіянином, хоча у російській періодиці та історіографії знаменитого борця незмінно називали «русскім богатирьом» (народився ж у «Російській імперії», та й «богатирь» може ж бути «только русскім»).

Він з’явився на світ 26 вересня 1871 року в селі Богодухівка Золотоніського повіту Полтавської губернії. Піддубні – родина силанів: батько Івана ненатужно кидав на віз п’ятипудові мішки і легко гнув підкови, але Іван перевершив силою батька. У 17 літ брав за роги бика й одним махом пригинав до землі. А від матері дістав винятковий музичний слух.

Проводжав сина в Севастополь на заробітки батько напуттям: «Пам’ятай, Іване, що роду ти батьківського і материнського – козацького, запорозького, і що козакові честь дорожча за матір, дорожча за батька рідного. Запам’ятай, якщо продаси честь – не син ти мені, і я не батько тобі…

В Криму почалася непереможна кар’єра Івана-Сили. 1896 року у Феодосійському цирку Іван Піддубний поклав на лопатки тоді дуже відомих атлетів Луріха, Бороданова, Разумова та італійця Паппі. Далі перед ним відкривалися кращі арени Росії. На атлета-гирьовика і борця Івана Піддубного публіка валила валом.

Упродовж трьох днів 1915 року Піддубний переміг одразу двох чемпіонів: спершу Олександра Гаркавенка, а за ним Івана Заїкіна. Через сім років 51-річну зірку арени запрошують у трупу Московського цирку. А ще через два роки Піддубний вирушає на тривалі гастролі містами Німеччини і США. 23 лютого 1926 року про Івана Піддубного написала чи не вся світова преса: 56 річний український богатир перемагає кращих борців Нового Світу і завойовує звання чемпіона Сполучених Штатів Америки.

Свої перемоги в спорті Піддубний пояснював так: «Виходячи на сцену, я молився за Україну. Тому й перемагав!» Зізнавався журналістам, що Україна є його найбільшою любов’ю і гордістю. Це прощали в царській Росії, але не могли пробачити в Радянському Союзі…

У 1927 році Іван Піддубний отримав титул найкрасивішої людини у США. За це йому мав належати приз – 500 000 доларів. Але отримати його він міг лише за однієї умови – мав прийняти американське громадянство. Іван махнув на цю пропозицію рукою і з порожніми кишенями повернувся на батьківщину.

Особисте життя знаменитого борця не склалося. Він закохався і збирався одружитися на дівчині-гімнастці зі свого цирку. Проте незадовго до їхнього весілля мініатюрна Марія трагічно загинула – зірвалася з-під куполу цирку. Іван тяжко переживав цю трагедію, кілька місяців практично не виходив з дому і навіть хотів кинути роботу в цирку… Пізніше на запитання чи є сильніші за нього Іван Максимович віджартовувався: мовляв, на килимі нема, а от у житті єдиними, кого йому не вдавалося здолати, були жінки.

Наприкінці 30-х Піддубний самостійно виправив у виданому йому паспорті свою національність з «росіянина» на «українця». Виправив українською і свої ім’я та прізвище, написані російською. За це потрапив до катівні НКВС. Його допитували за допомогою електричного паяльника: так сталінські інквізитори намагалися дізнатися міфічні номери закордонних рахунків і адреси банків Піддубного. Вони вважали, що там Іван Піддубний зберігав свої заощадження. Ба більше – фінансував з них «організацію українських націоналістів», членом якої нібито був. Звісно, жодних заощаджень знаменитий атлет не мав. Його тримали у казематах понад рік, немилосердно знущаючись… Навіть порізали йому на ногах сухожилля…

В часи окупації для німців 70-річний Піддубний завжди був непереможним «російським борцем», який відмовився їхати до Німеччини, а для радянської влади і беріївських м’ясників – українським буржуазним націоналістом. У 1943 році Івана Піддубного знову арештовують. За доносом, у якому писалося, що під час окупації німці нібито пригощали його обідом з офіцерської їдальні. Дивом йому вдалося уникнути смертної кари за нібито «співпрацю з фашистами». Але через цей арешт після закінчення війни Івана Піддубного просто позбавили роботи. І єдиного джерела доходу.

Усе життя він не припиняв щоденних тренувань, дотримувався необхідного режиму. Ніколи не курив і не вживав спиртного. Постійно ходив зі спеціальною сталевою тростиною. Пудовою (16 кг). Позбавлений заробітку, Піддубний, забутий усіма, останні роки доживав у злиднях. Постійно скаржився на те, що бракує хліба. У перші післявоєнні роки цей продукт видавали по картках — 500 грамів на день. Цієї норми могутньому борцеві, звісно ж, не вистачало. Піддубний був змушений продавати свої медалі або міняти їх на хліб. Щоб вижити, збував коштовні кубки, ордени…

Не врятувався.

Помер видатний український спортсмен на 78-му році життя від інфаркту і в голодних муках… Радянська влада прирекла його ім’я на забуття, не удостоївши навіть скромного пам’ятника. Його могилу, на якій була проста табличка, буквально стоптали, оскільки в парку постійно паслася худоба. Лише завдячуючи американцям поховання чемпіона з чемпіонів упорядкували, встановили гранітний пам’ятник. Але ненадовго. У 1988 році вандали розбили стелу на могилі Піддубного, а сам пам’ятник споганили написом: «хохол-петлюровец». Страшить Іван Піддубний україножерів, навіть у могилі до сказу доводить…

Україна ж щороку проводить Всеукраїнське свято богатирської сили імені Івана Піддубного. У селі Красенівка Чорнобаївського району Черкащини височіє гідний пам’ятник великому українцю. Тут відбуваються урочисті зібрання на його честь, вшанування його пам’яті. Давно час і пора, щоб останки славетного богатиря знайшли спочинок у рідній Україні, яку він по-синівськи любив.