Статистика війни: понад 6 мільйонів українців покинули свої домівки, рятуючись у країнах ЄС.

Більшість наших вимушених вигнанців не втрачає сподівання повернутися додому Але їхня присутність уже відчутно змінила соціальний, економічний і культурний ландшафт європейських країн.

Соціальний вимір

У Польщі, Німеччині, Чехії, Іспанії та інших країнах за короткий час сформувалися цілі українські громади. Польща прийняла понад півтора мільйона наших біженців. За даними UNHCR, це найбільша кількість переміщених людей у Європі від часів Балканських воєн. Українська мова лунає на вулицях Варшави, Вроцлава й Кракова, а в школах відкриваються спеціальні класи для українських дітей. 2023 року у польських школах навчалося понад 185 тисяч українських учнів, у Варшаві кожен десятий школяр був з України.

У Німеччині знайшли осідок понад 1,2 мільйона українських біженців, серед них – близько 200 тисяч дітей. Маленькі українці й українки відвідують місцеві школи, в яких для інтеграції є спеціальні «вітальні класи». У Чехії українці становлять понад 3% населення. Чеська столиця тепер має «Український дім» –  центр підтримки, мовних курсів і консультацій.

Швидка інтеграція не завжди безболісна. У деяких країнах зростає навантаження на соціальні служби, системи освіти та охорони здоров’я. Вчителі зустрічаються з мовним бар’єром, лікарі – із бюрократичними труднощами при оформленні медичного страхування, а місцева влада – з необхідністю знайти баланс між допомогою українцям і підтримкою власних громадян.

Соціологічні опитування свідчать: більшість європейців ставляться до українців із розумінням і співчуттям, сприймають їх не як «емігрантів», а як людей, котрих спіткала біда. Важливим інструментом стало ухвалення Директиви про тимчасовий захист. Її запровадження дозволило українцям легально жити, працювати, навчатися без тривалих процедур надання притулку.

Для багатьох період адаптації виявився непростим.

– Емоції змішані, адже ніби в безпеці, але відчуваєш себе чужою, – ділиться Анастасія, яка вже майже два роки закордоном. – Дуже хочеться додому, але розумієш, що там небезпечно. Хай як намагаєшся інтегруватися, тебе все одно сприймають як іммігранта, не зовсім «свого». Іноді навіть помітно, що до інших, наприклад, поляків,  ставляться з більшою повагою. Можливо, це тільки моє сприйняття, але різниця відчувалася.

За словами дівчини, попри все, українці дуже вдячні країнам за цей прихисток життя.

Економічний вимір

Парадоксально, але війна дала поштовх для економік країн, котрі приймають біженців. Українці допомогли компенсувати нестачу робочої сили в Польщі, Чехії, Німеччині, країнах Балтії. Особливо це помітно в галузях логістики, сільського господарства, будівництва, сфери послуг і медицини.

За даними Національного банку Польщі, у 2024 році 78% громадян України, які проживають у Польщі, працюють або активно шукають роботу. Це навіть більше, ніж серед самих поляків. Українці роблять значний внесок у розвиток польської економіки, особливо у будівництві, торгівлі, логістиці, догляді за людьми похилого віку. За оцінками Нацбанку, саме завдяки українським працівникам ВВП Польщі у 2023 році зріс на 0,5–0,7%. А вже наступного року внесок українських біженців в економіку цієї країни допоміг досягти чистого приросту ВВП на рівні 2,7%, а частка зайнятих серед них лише за один рік збільшилася з 61% до 69%.

У Німеччині працює близько 250 тисяч українців, серед них багато фахівців у сфері IT, охорони здоров’я та освіти. Понад 3 000 українських лікарів і медсестер уже отримали дозвіл на роботу в німецьких клініках, що стало суттєвою підтримкою системи, яка страждала від кадрового голоду.

У Чехії понад 80% працездатних українців мають роботу, здебільшого у промисловості та сфері обслуговування. У Литві українці становлять до 10% нових працівників у сфері транспорту та сервісу.

Культурний вимір

Українська культура, яка до війни залишалася малопомітною в Європі, тепер стала частиною європейського публічного простору. Від Варшави до Кіпру проходять фестивалі українського кіно, благодійні концерти, виставки митців, фотовиставки, присвячені війні.

У 2023–2024 роках у Європі відбулося понад тисячу культурних заходів, пов’язаних із Україною: фестиваль «Ukraine! Unmuted» у Берліні, «Ukrainian Days» у Празі, благодійні тури гуртів «Океан Ельзи», «Go_A», фотовиставки «War Diary» у Варшаві та Римі. У Парижі відкрито Український інститут, який популяризує українське мистецтво, кіно та дизайн.

В європейських містах з’являються українські культурні центри, у місцевих бібліотеках – розділи з книжками українською. Наприклад, у книгозбірнях Берліна, Відня, Праги, багатьох інших міст створено полиці «Books from Ukraine», а європейські платформи «Amazon Kindle» та «Google Books» пропонують безкоштовні українські книжки для дітей-біженців.

В університетах ЄС (Краків, Барселона, Відень) діють українські студентські асоціації – організовують вечори культури, дискусії та мовні клуби. Європейські міста також символічно підтримують Україну: у Вільнюсі з’явилася «Вулиця Українських героїв», у Берліні – площа «Ukraineplatz».

Так через спільне життя, роботу, навчання і творчість формується новий рівень культурного діалогу. Українська культура вже стала своєрідною «м’якою силою», що змінює уявлення про Україну – з країни війни на країну гідності, креативності, сили духу.