– A де ж люди? – знову мовив Маленький принц. – У пустелі все-таки самотньо …
– Серед людей теж самотньо, – зауважила змія.
(Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький принц»)

Напевно, немає людини, котра не спізнала б це занурення. Це часто підступне, болісне відчуття. Комусь воно – давно забутий епізод, а хтось живе з ним довгі роки. Попри те що поруч тисячі усміхнених лиць, близьких і навіть друзів – чиїсь ночі і дні минають з душевною порожнечею. Психологи вважають її соціально-психологічним феноменом дефіциту емоційного й соціального контакту. І класифікують двома основними видами: соціальна самотність, коли людина ізольована від соціуму і відчуває брак спілкування, та емоційна самотність, коли людина оточена іншими людьми, та все одно страждає.

Із соціальною самотністю простіше. Вона зазвичай приходить, коли раптом потрапляємо в чуже середовище, опиняємося в соціумі геть іншому, до якого звикли. Цей стан, як правило, лікує час. А з емоційною самотністю складніше: має кілька різновидів, відтак різні причини виникнення. Дуже часто її провокує соціальний фактор. Скажімо, неприйняття окремої людини певною групою осіб, відсутність соціальних навичок, страх близьких взаємин з іншими людьми, соціальні та внутрішні конфлікти. Спричинюють і психологічні травми.

Чи можна позбутися відчуття самотності? Для початку варто визнати, що цей стан не завжди мусить непокоїти. Дуже важливо в якийсь певний період життя побути на самоті, наодинці з собою: «перезарядиться», «перелопатити» себе внутрішньо, розібратися зі своїми почуваннями. Це той випадок, ота стусівська «Самота самоти. Вузол тиші», коли варто спокійно та розважливо прислухатися до себе. Самозаглибленням, осяганням свого внутрішнього світу набуваємо неоціненного досвіду розуміти інших, вміння адаптуватися до суспільного різноманіття.

А якщо людина несвідомо здається в полон самотності і не знаходить виходу, можливості звільнитися? Це вже інша самотність. Вона потребує шукати свої першопричини. Тут важливо не боятися спілкування. Якщо вас не сприймає певне коло людей, шукайте інше коло, комфортне для вас. Зрештою, запишіться на комунікативний тренінг, відвідайте відповідні семінари. Але не дозволяйте безпорадності пригнічувати вас, заступати сонце.

Все залежить тільки від кожного з нас. І якщо бракує хисту, снаги чи вміння самому заглянути собі в душу, не біймося, не комплексуймо звернутися до фахівця. Адже перш ніж дати відповідь на питання: “Як позбутися самотності?”, мусимо знати причину. Бо причина завжди є. У самотності – також.

Якщо хтось не може самостійно побороти самотність, в інтернеті є чимало корисних психологічних платформ. Наприклад, Mindly https://mindly.cc/, до якої, власне, і я звернулася, готуючи цей матеріал.

У сучасному залюдненому світі самотності аж надто багато. ї не варто страхатися. Її потрібно розуміти й усвідомити: від неї ніхто не убезпечений. Найбільший оптиміст уже завтра може шукати розраду у склянці вина чи у замкнутій і заштореній кімнаті. Але це не безвихідь, не «пропало все», якщо знаєш, де лежить ключ від цієї в’язниці.