Багатьох українських студентів нині приваблює освіта за кордоном. Проте не всі знають, що саме треба робити, аби поїхати навчатись до омріяної країни.

Українець  Ілля Шиндер, третьокурсник Польско-японскої  академії інтернет-технологій, зізнається: став «варшав’янином» майже випадково:

— До останнього моменту не був упевнений, що поїду. І боязко, і цікаво побачити зовсім інший світ…

— Правда, є складнощі з оформленням документів?

— Нічого складного, якщо попереду літо і канікули, а отже, багато вільного часу. Можна, звісно,  заплатити чималі гроші, а фірма все зробить за тебе і принесе тобі папери в ліжко. А якщо самотужки, то в інтернеті є вичерпна інформація, що потрібно для візи, а деканат університету, куди ти їдеш, з радістю повідомить, які готувати документи і навіть де ти мешкатимеш в гуртожитку. Єдиною проблемою може бути мова, але більшість деканатів мають російськомовних чи англомовних співробітників, які все пояснюють. Теоретично можна вкластися в тиждень-два.

— Які ж документи необхідні?

— Стандартний набір, майже ті самі документии, що і для наших вишів. Але, звісно ж, перекладені польською. Тут також можна скористатись послугами фірм, які за окрему плату все влаштують  і навіть повезуть вас до  Польщі та покажуть, в які двері заходити. Правда, з тим треба бути обачним, аби не потрапити на шахраїв.

— А навчальна віза?

— Усе просто. Університет надсилає запрошення. Для цього необхідно мати довідку про наявність певної суми на банківському рахунку, надати чек про оплату першого семестру. Далі приходиш до візового центру і без проблем оформляєш візу.

— Що для тебе особисто стало найскладнішим?

— Не тільки для мене —  для багатьох найскладнішим є жити самому в чужій країні. Особливо перший тиждень. А ще у багатьох попервах виникає проблема з грішми. Багато усілякого нового – хочеться спробувати, всюди побувати… І сума, розрахована на місяць, зникає за тиждень. Так само я б радив навчитися готувати, перш ніж їхати закордон. Вміння приготувати улюблені страви, а ще якщо швидко і смачно, — дуже там знадобиться.

— Дороге життя у Варшаві?

— Все залежить від того, як плануєш жити. Якщо не часто відвідуєш клуби та всілякі «тусовки», не харчуєшся фаст-фудом, а любиш багато їсти і звик купувати хороші продукти, доведеться розраховувати на 5 500 грн. щомісяця (тільки за харчування) і 3 500 за мешкання в гуртожитку. Оренда квартир коштує дорожче. Але у мене є друзі, які економлять на харчах і їм вдається жити місяць за 3-4 тисячі гривень.

— Як тобі далася польська мова?

— Я вчив її 7 місяців на мовних курсах ще в Україні. Вчив не особливо старанно, але щось все-таки запам’ятав і вивчив. Найліпше мова вчиться вже в Польщі, коли нею послуговуєшся.

— Як ставляться в Польщі до українців?

— Нормально. Там викладачі загалом краще ставляться до студентів. Справедливіше. Не обирають собі улюбленців… Там все простіше: хочеш вчитися — вчишся, а ні — тебе там ніхто «тягти» не буде.

— А багато серед студентів саме українців?

— Досить багато. В університеті, де я навчаюся, — майже 40% . А у нас на потоці, де навчання англійською, українців навіть більше, ніж поляків.

— Як адаптовувався до нової країни, мови, культури?

— Та доволі швидко. Як тільки почав спілкуватися з одногрупниками і поборов невпевненість, усе раптом стало легко. Польська культура подібна до нашої. Ми подібні своєю відкритістю. І навіть співучістю.