Цю книжку можна назвати посібником із психології емоцій. Вона про почуття та їхній вплив на наше життя.

Емоції часто «накладаються шарами», маскуються одна під іншу. Сором і провина, приниження й гордість, гнів і ненависть, сумнів і безсилля… Іноді важко відразу визначити хто є хто. Ще гірше, коли ти їх не розрізняєш, не відчуваєш: щось є, а що саме – поняття не маю, якийсь один суцільний сплеск.

На жаль, це і наслідок нашого виховання, «унормованого» ще радянською імперією. Тоді людей табуювали на відчуття гніву, а особливо сумніву, адже, на думку влади, це були «погані» емоції. Натомість соціально прийнятним вважалися провина, сором, радість… І то, скоріше, не за себе, а за країну, за соціалістичний устрій: «…Я другой такой страни нє знаю, где так вольно дишіт чєловеєк!» Навіть у найблагородніших поняттях відчувалася фальш та підміна понять: «вольность» в країні концтаборів.

Радянські часи, Богу дякувати, в минулому, але звичка приховувати свої справжні емоції у вихованців цієї системи залишилася. Тому нам у спадок дісталося суспільство, яке частково складається з людей, не зовсім чуйних навіть до себе – не те що до оточуючих.

На щастя, нині з’являються такі автори, як Ілля Полудьонний і Марк Лівін, щоб нарешті просто і доступно пояснити природу наших почувань. Їхні праці, зокрема книжка «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях», дають читачеві можливість усвідомити, які бувають емоції, яка їхня функція, а головне – що поганих емоцій не буває, що всі вони потрібні. Якщо я злий — мої кордони порушуються, я ревную — мені чогось не вистачає, а на самоті я можу відчути себе справжнім і прагну змінитися на краще.

Книжка не є рецептом ні від поганого настрою, ні від злості, ні від заздрощів. Але вона показує, що відчувати — це нормально (злість та сум теж не забуто). Особливість її в тому, що читаючи я ніби сиділа з двома близькими друзями й розповідала історії свого життя — про нерозділене кохання, про вражену гідність, про жахливих сусідів… І вони, мої мудрі й досвідчені співрозмовники, допомогли мені по-іншому пережити певні ситуації, збагатили цінним досвідом.

Кожен розділ книжки присвячено певній емоції. Її аналіз добре ілюструють життєві історії самих авторів. Цією дружньою атмосферою оповіді творці книжки лише полегшується сприйняття, посилюють довіру до прочитаного.