Бібліотекам малих громад пророкують незавидну долю, аж до закриття. В кращому випадку на їхніх полицях стоятимуть старі книжки та ще хіба шкільні підручники. Проте я не вірю, що книжка колись втратить щирих своїх шанувальників. Переконана: книгозбірні ще заживуть у кращі часи і для багатьох наступних поколінь.
Але якими вони будуть в цифрову епоху?

У Ямполі на Вінниччині працює абсолютно типова в обширі маленького містечка районна бібліотека для дорослих. Нині її офіційно звуть «публічною бібліотекою».

«Бібліотекарі нічого не роблять…»

Це, мабуть, найпоширеніший міф про тих, хто присвятив своє життя книжкам. Бо роботи у цих людей завжди не бракує. Скажімо, нині в Ямполі книжковий фонд переводять із класифікації ББК (бібліотечно-бібліографічна класифікація) на всесвітню УДК (універсальна десяткова класифікація). Це означає, що треба щонайменше взяти до рук кожен томик із сотень тисяч, зібраних тут.

Бібліотекарі постійно організують книжкові виставки та масові заходи, адже цікаві книги на полицях можуть залишитися непоміченими місяці й роки, поки ними не зацікавлять відвідувачів, не розкажуть про них читачам. Нещодавно бібліотека по-своєму долучилася до всеукраїнської акції «Сади перемоги», яка ініціює ефективно використовувати земельні ділянки – зокрема, закладати сади. Бібліотекарі організували виставку галузевих книг про садівництво та городництво.

Раніше у Ямполі традиційними були зустрічі читачів з місцевими літераторами, проте спершу навала пандемії, а за нею нашестя в Україну російських окупантів унеможливили безпосереднє спілкування: всі заходи переведено в онлайн-формат. Включно з діяльністю мистецько-літературних клубів.

Важливим і копітким є процес обробки нових книжкових надходжень: у відділі комплектування їх нумерують, інвентаризують, шифрують, аби долучити до класифікації УДК, записують в каталоги, розподіляють між іншими бібліотеками. На обробку партії з 500 книг витрачають кілька тижнів.

Звісно ж, співпрацюють бібліотекарі і з читачами, адже багатьом потрібна порада. Люди хочуть не лише читати, а переповісти враження. Тож хранителі книжкової мудрості мусять бути ще й терплячими слухачами. І знати всі новинки.

Актуальність

Якщо хтось думає, що до бібліотек нині ніхто не ходить, то глибоко помиляється. В Ямпільскій бібліотеці мене запевнили, що порівняно із попередніми роками читачів стало значно більше. Добрі зміни почалися з 2015 року, коли книгозбірня виграла грант на закупівлю ноутбуків. Тепер кожен охочий може безкоштовно користуватись ними та вільним доступом до інтернету. Безумовно, це не той формат бібліотеки, до якого ми звикли, але такі користувачі часто помічають цікаві для себе книжки і стають постійними читачами.

Хто читає?

Бібліотекарка абонементу поділилась зі мною цікавим спостереженням. Виявляється, більшість її читачів – старша вікова група людей, ще й чоловіки. Хоча вони часто обирають книжки і для своїх дружин. Більшість надають перевагу історичній та військовій тематиці, є й охочі до детективів.

Читачі навідуються до бібліотеки зазвичай кожен місяць-півтора, залежно від кількості книжок, які обирають. Проте є й такі, хто приходить мало не щодня. Це люди старшого віку, які читають пресу. Тут їх вже добре знають і часто з ними обговорюють останні новини.

До числа читачів додалось багато вимушених переселенців. Вони обирають зазвичай легку літературу – відволіктися. Бібліотекарі розповіли: це дуже відповідальні люди, завжди вчасно здають книжки, а коли повертаються до рідних міст, не забувають повертати книжки і закривати абонемент.

Вибір

Інколи нові читачі дивуються, коли замість старих та неактуальні книжок, помічають новинки. Скажімо, твори Юрія Андруховича або Марії Матіос. Саме цих письменників часто запитують. А ще хочуть жахи Стівена Кінга і романи Деніела Сміта. Насправді нині у маленьких бібліотеках є багатий вибір як сучасної, так і класичної літератури. У мережі бібліотек громади (а це міська і 20 сільських книгозбірень) налічується понад 360 тисяч примірників книжок і періодики.

Військове вторгнення «освободітєлєй», а на додачу брудна пропагандистська війна росії проти України піднялиц в ямпільській громаді хвилю спротиву, гніву і праведної ненависті до ворога. З книжкових полиць бібліотек вилучають літературу, яка славить російську імперію, російську армію і прямо чи опосередковано пропагує «руській мір». Бібліотекарі створили «чорний список» такої літератури.

Фінансування

Зазвичай на цій темі ямпільські бібліотекарі сумно зітхають. Бо навіть нинішнє скупе фінансування часто доводиться відвойовувати. Сього року місцева влада виділила кошти лише на закупівлю преси. А художню літературу отримують переважно від Вінницької обласної бібліотеки. Кілька разів на рік обирають, які саме книжки їм потрібні. Отримане розподіляють між сільськими бібліотеками відповідно до запитів, і поповнення завжди викликають величезну радість читачів. Часто книжки бібліотекам дарують самі автори або щедрі читачі.

Як повернути моду на бібліотеки?

Бібліотекарі впевнені: комфортними умовами і широким вибором літератури. Саме цього прагне книгозбірня Ямпільської громади, яка постійно бере участь у конкурсах на гранти, аби розвивати читацький простір.

Паперові книги житимуть вічно, а отже бібліотеки й надалі радо відчинятимуть свої двері новим поколінням читательників.