Щоразу, коли Пасхальної ночі з парафіянами обходжу Храм, і дійшовши до причинених дверей, розпочинаю Великодню відправу піснеспівом «Нехай воскресне Бог і розійдуться вороги Його, і нехай зникають від лиця Його всі ненависники Його…», – на думці в ту урочу мить Мойсей-пророк. З його здивованого, враженого серця виривалися ці незвичайні слова і линули над народом Божим завжди, коли перед очима мандрівників, що прямували до обіцяної Богом землі з єгипетського полону, з’явилася осяйна хмарина Слави Божої. Яка провадила цей люд за собою до волі, до краю Божих ласк.

«Як щезне дим, нехай щезнуть, як топиться віск від лиця вогню, нехай загинуть всі ненависники Божі, а праведники хай звеселяться!», – повторювали пророчі Мойсеєві вуста, а люди здіймалися з місця спочинку і, взявши на руки Ковчег Завіту і Святиню Скінії, прямували далі. Ось так і посеред нашого буремного земного життя. Посеред нашого прямування від неволі гріха до вічного Царства Божого, у такі Великодні святкові дні з’являється вірним людям, християнам всеосяйна Слава Божа. У такі миттєвості кожен священик по-своєму стає Мойсеєм, а люд святковий – богообраним народом християнським, що через Спасителя Христа, засудженого, скатованого, розп’ятого, померлого і воскреслого, споріднився з Богом. І, натхненний Великоднем, здіймається святково, щоб подолати ще одну відстань – до наступного Великодня, прямуючи за щоденними проявами Благодаті Божої.

На тому шляху, як і тоді, в біблійну давнину, буде все: і труднощі, і небезпеки, і випробування, і смертні загрози; але народ, що спасається, – не самітний не одинокий: з ним сяйво Слави Благодаті Божої. Він обов’язково переможе – не лише своїм зусиллям, вмінням, гідністю, доблестю, усіма чеснотами: його Спасителем буде Сам Господь, його Божественна сила, Його одвічні і довічні ласки, любов і милосердя! В непогідь і холоднечу – зігріє небесний вогонь; у сутінки, темінь і мряковину – освітить Сяйво Господнє. Тому які б тривоги і перестороги не з’являлися, необхідно з упевненістю прямувати шляхом, що його вказав Сам Господь Бог.

Скільки на тому складному шляху виникає спокус, подій, спонук, що зманюють подорожнього! А проте коли погляди й увага відволікалися від сяйва Слави Божої, люди потерпали і страждали, часто масово гинули серед вагань, страху, невпевненості та нарікань. Але навіть тоді незмінна, невідворотна любов Божа дослухалася до голосу молитов і благань: з’являлося спасіння, приходив порятунок. Скільки сьогочасних подій, миттєвостей буття силкуються перебрати на себе нашу увагу! Відволікти від сяйва Божої Благодаті, що освітлює наш шлях, від спасенної Церкви Христової, від Божих обітниць і ласк. Знову і знову наражаючи нас на юдоль, яку терпів біблейський народ у довгому переході пустелею, – поневіряння, страждання, загибель. Спогляньмо, скільки спокус і приваб заховалося за примарою української «демократії»: так звана політична активність чомусь завжди випадає на часи Великого посту – духовного стримання, особливого Боговшанування.  А придивімося до сьогочасної діяльності вищого законодавчого органу держави. Чи не нагадує вона пріснопам’ятне спорудження Вавилонської вежі, в час, коли будівничим перемішано мову і вони не спроможні далі будувати?

Чи маємо право сумніватися у Божественній щирості і любові, розіп’ятій і воскреслій? Чи можемо зневіритися у Тому, хто прийняв на Себе нашу провину і розіп’яв її на Хресті, звільняючи від неї нас? Ні, не можемо, не маємо такого права!

Знову Великдень. Знову Боже змилування та небесна любов стали набагато більшими за наші гріхи і беззаконня. Бог допровадив, увів нас у це величне Свято над святами, і це найбільший доказ того, що Господь дорожить нами. Як необхідно все це збагнути, осмислити! Як важливо полинути назустріч Воскреслому Спасителю, немов ті жони-мироносиці Пасхальної ночі. Як перелякані юдеями Апостоли, яким так часто з’являвся Він Сам, Воскреслий Переможець смерті, гріха і диявола! Нині пробуджена весною природа, світ мовби звертаються до нас празниковим кличем щастя:

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Поспішаймо гідно відповідати єством, душею, розумом і почуттями, думками і переживаннями:

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

У Старому Завіті Пасха – перехід. Тоді, у давнину, Бог оминав ті житла, де одвірки були помащені кров’ю жертовного ягняти, як про це наказав Господь через Мойсея. Два тисячоліття оминає караюча Господня рука житла наші, наші земні життя, бо на одвірка наших доль жертовна Голгофська кров Агнця-Спасителя. Через те ми, грішні, і не вмираємо, бо викуплені, омиті кров’ю Спасителя та звільнені  від провини гріховної, спасенні Господньою викупною Жертвою!

Пасха – це і перехід людей від смерті до життя, від землі до Неба. Як важливо для нас, що маємо щастя жити земним життям, сьогодні усвідомлювати це, вірити Спасителю, ставати свідками Його Спасительної Жертви та Божественного Воскресіння. Ми спасенні, ми врятовані, а пекло переможене і смерті немає! У Небі чекає віру нашу, надію і земні любов вічний Великдень, нескінченна Пасха і Сам Переможець пекла, смерті та гріха, Христос Бог, що Воскрес!

У цьому – багатство наше, щастя земне і вічне та нагорода нескінченна від Воскреслого Христа і Бога.