Сьогодні кацапське літаюче стерво забарилося – прилетіло бомбардувати о 5.15. І хоча в сірому світанковому небі їх вцілити важко, наші намагалися. Проте 4 бомби впали на сіверську землю в радіусі Чернігова. Рашисти не вдовольнилися цією «дружбою»  – прилетіли ще й після 6-ї, але їх уже зустрічали українці. Не квітами – ППО. Так хочеться, щоб уцілили, щоб швидше встановити всеукраїнський рекорд – сотню збитих путінських стерв’ятників. Наразі їх 96,  і один збили вчора.

Нищення росіянами Маріуполя триває, частину міста вже окуповано кадировцями, але на його вулицях тривають бої. Другу добу горить «Азовсталь». Зате знищено колону танків полку з Чебіркулю (Урал) та командира полку –  під Броварами.

Ще вичікують білоруси, яких путін і його бульбо-хорті штовхають на війну з Україною, хоча фактично білоруси вже воюють з нами: раніше наші поколошматили їх під Черніговом і вони довго стояли в Михайло- Коцюбинському.Та й російські стерв’ятники літають з білоруських аеродромів і ракети на Україну летять з території Білорусі. Всі білоруські дипломати виїхали з України, що також є ознакою підготовки до наступу. Що ж, їх чекають ЗСУ. Проте білоруські партизани підірвали залізничні колії до України. Власне, залізничного сполучення між Україною і Білоруссю зараз нема, і лукашенко не зможе запопадливо поставляти пальне для російських окупантів.

До чернігівців – творчих людей. На Олександрівці згоріла хата відомого історика, працівника Українського інституту національної пам’яті Сергія Горобця. Він живе у колеги.

Сім’ї трьох моїх чернігівських друзів змогли вибратися з міста, в якому нема світла, тепла і води. Яким маршрутом пробиралися, щоб дійти до своїх сіл – звісно, не скажу, але доводилося і йти пішки 10 кілометрів (уявіть як це було 85- річній тещі одного мого друга!) І переправлятися човном. Власне, частину пригод можна прочитати на сторінці відомого журналіста та історика Сергія Павленка.

…Гриша, з яким я в дитинстві об’їдав молодесеньке листя липи, що була між нашими дворами, живе в Москві –  він відставний прапорщик російської армії. І каже своїй сестрі в моїй Авдіївці: «То українці самі себе обстрілюють!» Вона відповідає: «Це як – кияни стріляють по чернігівцях, а ми – по сумчанах?! Ти вже й мені, рідній сестрі, не віриш, а тільки телевізору?!»

А в Катерининській церкві замироточило багато ікон, що підтвердив настоятель храму, секретар єпархіального управління о. Роман Кіник. Щоправда, він дивується, чому зараз цьому надають такого виняткового значення, адже ікона св. Меркурія Бригинського на його раці мироточить уже три місяці. А зараз краплі мира з’явилися на Троїцько – Іллінській іконі, на копії Дубенської ікони (навіть на літографії, тобто на папері – така іконка у вівтарі) і на іконі Вифлеємської Божої Матері. До речі, це єдина ікона, на якій Мати Божа усміхається. Тож ці знаки треба розцінювати, як добрі знаки, як свідчення, що Бог з нами, каже отець Роман, який не покидає ні свого храму, ні своєї пастви.

В єпархіальному управлінні є домова церква св.Феодосія Чернігівського, де ікони намальовані на звичайному ДСП – вони також мироточать, як, скажімо, ікона св.Антонія Печерського. «Краплі пахучого мира виступили на очах і губах святого»,  – уточнює о.Роман.

…І ранок таки прийшов на зранену Україну, і настав 26-й день Широкої української війни. І дивувався Господь нації, яка ставала Божою силою порятування світу – такого недосконалого, але такого прекрасного світу.