– Що ти знаєш про Німеччину?
– А що я мушу про неї знати? Я й про Україну, народившись тут, небагато знаю. ЗНО склав та й досить, і не потрібно більше.
– А що потрібно?
– Потрібні гроші! Можливо, популярність потрібна, визнання, для когось – любов та родина, хтось мріє про кар’єру. А Німеччина мені навряд чи допоможе…

Такої думки мій співрозмовник, молода людина. Власне, для українців, і не тільки, Німеччина – це країна пива та сосисок… Ага, хтось іще, може, згадає німецьку пунктуальність… Цікавий парадокс: ті ж таки, хто згадує, так прагнуть, щоб українці бути відомі не лише салом, горілкою і Тарасом Шевченком… Щоб стали частиною великого цивілізованого світу, де кожна країна – унікальна та неповторна…

Багатьох у дитинстві навчили людської мудрості: «Стався до інших так, як хочеш, аби ставилися до тебе». Здавалося б, усе просто, але ж не всі так чинять…

У столичному Грінченковому витає дух шаноби і поваги до історії країн та їхніх традицій.

Нещодавно тут відбулася вікторина «Чи знаєш ти Німеччину?» Звісно ж, турнір покликав найперше знавців, тих, хто розмовляє німецькою, вивчає мову Гете і Шіллера. Але навіть той, хто знає тією мовою лише «ґутен таґ!», почувши, якою багатогранною та загадковою вона є, миттєво зачаровується цією невідомістю.

Учасники вікторини збирали карту Німеччини, у такий спосіб відтворюючи історію створення та розвитку цієї великої країни.

Згадували традиційні німецькі страви та намагалися хоча б уявити наскільки різноманітним є гастрономічне життя пересічного німця.

Найголовніше, що дають такі пізнавальні заходи,  –  це не просто знання про країну, традиції, ментальність тощо, але й уміння вчитися на чужих здобутках і помилках, припасовуючи все найкраще до нашого народу і країни.