Ще на початку 2018-го він був гравцем U-21 футбольної команди «Сталь».  Колектив ледве зводив кінці з кінцями і в найвищому дивізіоні вітчизняного футболу – УПЛ –  посідав останнє місце. Але ця невдача для Владислава Вакули виявилася початком успіху. Футболіст підписав контракт з ФК «Маріуполь», його кар’єра стрімко пішла вгору.  Вже наприкінці минулого року юнака визнали одним з найкращих гравців команди, він ввійшов у топ-трійку кращих футболістів України в категорії U-19.

Як зізнається Владислав, бажанням стати футболістом загорівся ще у  п’ять років, коли вперше побачив як вправно ганяє м’яча старший брат.

– Нині вже я можу розказати йому, як правильно грати, – з доброю усмішкою зізнається Владислав. – Старший брат для мене мотивація, дуже хочу, щоб він пишався мною.

– Професійний спорт – це великі навантаження. Переживали емоційне «вигорання»?

– На мій погляд, таке буває не лише в спорті – у всякій професії. Я ж намагаюся берегтися: слідкую за здоров’ям та уникаю перенавантажень.

– Як зазвичай відновлюєтеся після важких ігор?

– Після гри набираюся позитивних емоцій, особливо коли на стадіон приходить багато вболівальників. Уже це додає певних сил. У вихідний відновлююся морально та фізично, відсипаюся.

– Тобто, дотримуєтеся режиму і надаєте перевагу спокійному відпочинку?

– Режиму стараюся дотримуватися. А відпочинок частіше все-таки обираю активний.

– Певне, шанувальниць цікавить, чи вільне Ваше серце?

– В мене є кохана дівчина, з якою ми вже тривалий час разом. Тому на знаки уваги інших не реагую.

– Ви родом з Бердичева, коли грали за ФК «Сталь», мешкали неподалік Києва, в місті Бучі. Переїзд на Донеччину, у Маріуполь дався легко?

– Коли надійшла пропозиція від ФК «Маріуполь», дав згоду без вагань. Спершу в новому місті почувався не дуже комфортно: не знав ані вулиць, ні людей. Нині вже звик, місто цікаве, зі своєю багатою історією…

– Ви прийшли у «Маріуполь» наймолодшим гравцем. Це Вас стримувало чи, навпаки, мотивувало? Старші товариші ділилися досвідом ?

– Це однозначно мотивувало. Мав бути на одному рівні з хлопцями, а в ідеалі навіть кращим… З адаптацією проблем не було, команда дружна. Мене добре прийняли в колектив, і за це дуже вдячний колегам.

– В Маріуполі Ви доволі швидко заявили про себе на полі. Ніхто не очікував, але п’ять голів за перший же сезон в Українській Прем’єр Лізі…

– Завжди ставлю перед собою високі цілі. Ціную те, що маю, але завжди прагну більшого.

– Який футболіст для Вас є прикладом?

– Пауло Дибала з «Ювентуса». Дуже подобається його стиль гри.

– Тобто, ваші однакові з ним тату – це не випадковість?

– Тату мені просто сподобалося. Якби побачив його в когось іншого, все одно зробив би.

– Як плануєте провести цьогорічну відпустку?

– Після останньої гри чемпіонату ще їду до Києва на міжнародний турнір, у складі молодіжної збірної України. А вже після цього планую побачитися з близькими та друзями. І, звіснож, погрітися на сонечку зі своєю коханою.