Коли у Києві тривав об’єднавчий православний Собор, до Борисполя з Відня прямував літак із Вифлеємським вогнем миру. У спеціальному боксі його везли пластуни, що входять до міжнародного скаутського руху. Неймовірний збіг. Літак приземлявся на летовищі, а на Софійській площі проголошували про утворення Української Помісної Церкви. У години її появи до Києва прибув вогонь, запалений у печері, святому місці народження Ісуса Христа!

Вже двадцять років українські пластуни напередодні Різдва за григоріанським календарем привозять до України священний вогонь. І розносять його по християнським храмах, приходять із ним у школи і до студентів, у державні установи. Та обов’язково – у сиротинці, лікарні й госпіталі. На Сході, де передній край нашої війни з ворогом України, вогонь отримують військові капелани.

Вже кілька років поспіль разом зі своїми посестрами із пластового куреня імені Марусі Богуславки, з багатьма активістами київської станиці «Пласту» мені довелося нести людям Вифлеємський вогонь миру і радісної звістки про народження Ісуса Христа. Пам’ятаю, якими великими сподіваннями запромінювався той маленький вогник в очах наших поранених захисників з Головного військового клінічного госпіталю. Ніколи не забуду, як щиро горнулися серцями до його щедрого тепла вихованці дитбудинку-ліцею на столичних Нивках.

Минулого року ми принесли Вифлеємський вогонь миру у Верховну Раду, а потім і до Президента Петра Порошенка. І, можливо, тендітний передріздвяний вогник освітив нашим державним діячам найкоротший шлях виходу з духовної російської темряви на світлі простори Вселенського православ’я!

Зрозуміло, що цього року першим вифлеємську свічку, вже під час вечірньої служби у Михайлівському Золотоверхому соборі, із рук київських пластунів отримав предстоятель новоствореної помісної церкви, митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

– Ми хочемо відновити нашу територіальну цілісність, ми хочемо повернути Крим і ми віримо в це, – наголосив митрополит Епіфаній. – Сьогодні ця блага вістка про принесення вогню миру надихає нас і далі наполегливо трудитись, вірити в перемогу. Бо з нами Бог! А там, де Бог, там завжди перемога!

Як тут не згадати, що 21 грудня 2013 року київські пластуни передали Вифлеємський вогонь миру активістам Євромайдану. Тоді його учасники, а разом з ними і мільйони українців, теж повторювали: «З нами Бог! За нами перемога!».

Київські пластуни вже рознесли вогонь по багатьох храмах, найперше, завітали до Володимирського кафедрального собору та до патріаршого греко-католицького собору Воскресіння Христового. А чи є у наших маршрутах храми Московського патріархату? Ні, бо церковні ієрархи цієї православної гілки вдають, що нічого не бачать і не розуміють. Якось ми принесли вогонь до одного із древніх київських храмів, що в підпорядкуванні МП. Поважний священик уважно вислухав, але прийняти вогонь відмовився: «Здесь православная церьковь». Здавалося, в його розумінні до церкви прийшли не православні і, навіть, не християни, начебто ми живемо не в Україні, а на різних планетах, начебто, той вогонь запалений не в одній із найбільших релігійних святинь…

Але ми знаємо, ми віримо: якщо маленький вогник допоміг нам знайти християнське єднання, то він розтопить холод і в серцях тих, хто сьогодні з недовірою ставиться до історичних змін в Українському православ’ї. Священний вогонь єднає нас усіх. Не зайве ще раз нагадати слова митрополита Епіфанія, що той вогонь від Бога, а там, де Бог, там перемога. Перемога миру, добра і любові. А значить, перемога України!

З ДОСЬЄ «ГРІНЧЕНКО-ІНФОРМУ».
Акцію «Вифлеємський вогонь миру» започатковано 1988 року Австрійською телерадіокомпанією. Тоді ж до акції приєдналися місцеві скаути. Організатори благодійного руху ставили за мету донести світло з місця народження Ісуса Христа тим християнам, котрі зустрічають Різдво поза домом: у лікарнях, сиротинцях, у дорозі, на службі тощо. Залишаючись вірним традиціям, учасники акції розширили її рамки.
Офіційно члени українського «Пласту» долучилися до поширення «Вифлеємського вогню миру» 1998 року. Вогонь привозять до західного кордону та у Київ, а через місцеві осередки «Пласту» він потрапляє в усі куточки України.