Україна входить у зиму і в черговий турбулентний період. Один із найсерйозніших від часу повномасштабної війни. На тлі похолодання зросла кількість нещадних ударів як на фронті, так і в тилу нашої країни, руйнуються електростанції та енергетичні мережі.  Країна напружено готується пережити зиму в суцільних відключеннях світла, води, тепла…  В такій ситуації загрозливою є внутрішня дестабілізація суспільства.

Нині всі аналізують результати перевірки державної компанії «Енергоатом», цинічно-вбивчі на тлі агресії росіян. У той час, коли ми вимолюємо по всьому світові підтримки, чергові доморощені «любі друзі» крадуть із бюджету мільйони доларів! І як у нас уже було не раз – фігурантами масштабної кримінальної оборудки стали найближчі з оточення Президента, які в змові з урядовцями створили схеми розкрадання мільйонів з найбільшої генеруючої компанії України.

Так, бандикуватими і захланними ближніми українських президентів, починаючи від перших, ми вже давно ситі по горло. Кожен новий господар начільнішої держбудівлі на Банковій, палко обіцяючи ще напередодні виборів смерть корупції і тюрми бандитам, забував про це майже одразу, тільки-но переступав поріг омріяного кабінету. Сценарії й манери злочинних схем незаконного збагачення, дерибану, схоже, у нас  просто передаються у спадок новим командам. Ми що, вперше чуємо про «відкати»? Про те, що за сприяння в отриманні кредитів, замовлень, грантів існує ледь не тверда такса: повернення 10-15 відсотків від загальної суми «смотрящим» чи «одержавленим рекетирам»?  Але ж нині особливий період – війна! І ці злочини тепер сприймаються суспільством через збільшуване скло, особливо боляче, адже переважна більшість нас донатить на ЗСУ, ділиться з нашими оборонцями буквально своїми кревними… Тобто, народ стягується гривнями, а тимчасом ненажерлива і безсоромна сволота,  в епіцентрі якої «намалювався» такий собі Міндіч, співвласник студії «Квартал 95», цинічно веде власну «калькуляцію», відмиваючи мільйони доларів  у так званих «пральнях».

Ці злочинні схеми викрили саме ті антикорупційні органи (САП, НАБУ), яких ще кілька місяців тому на найвищому владному рівні хотіли позбавити повноважень. Отже, якби тоді суспільне обурення  не зупинило і не повернувся назад отой маховик абсолютизму, ми б так і не дізналися про масштаби корупції?

Не менш небезпечною в цій історії є потенційна загроза гальмування зовнішньої підтримки партнерами України. Частина євроскептиків, як той-таки українофоб прем’єр-міністр Угорщини Орбан, активно розганяє хвилю: мовляв, нащо надавати українцям допомогу, якщо вони її крадуть? Тут важливою є робота української дипломатії – вона має донести світові реальну картину з розслідування та покарання злочинців. І щодо цього конкретного випадку, і щодо всіх інших.  Як відомо, Володимир Зеленський 13 листопада своїм указом ввів санкції щодо бізнесменів Тимура Міндіча та Олександра Цукермана. Але чи справді вони – вершина айсберга?  Чи не вигулькнуть із темної води потужніші рибини? Поки в корупційному скандалі, пов’язаному з «Енергоатомом», фігурують менше десятка прізвищ. Слід тягнеться аж до екснардепа українського парламенту, нинішнього сенатора «государствєнной думи ерефії» зрадника Андрія Деркача. Відтак не здивуюся, якщо  одного дня виявиться, що в цій масштабній оборудці активно задіяні російські «феесбешники»…

Поки що своїх посад позбулися двоє членів українського уряду – міністр енергетики Світлана Гринчук та міністр юстиції Герман Галущенко.

На цьому тлі набули актуалізації зізнання одного із колишніх високопосадовців КДБ на прізвище Безмєнов,  який ще в 1980-х роках емігрував до Канади. Він розкрив покрокову інструкцію тодішнього КДБ, правонаступником якого є нинішня ФСБ росії, як вбити чужу країну. У цьому «вбивчому арсеналі» –  деморалізація населення, особливо молоді; дестабілізація в суспільстві; радикалізація всіх відносин всередині країни; розгул криміналу; руйнація довіри до органів влади.  Це саме те, що нині грає на руку окупантам, які сараною тиснуть на всьому східному фронті й намагаються зайняти позиції на фронті внутрішньому.

Загроза руйнації країни із середини є очевидною. Тому, попри усвідомлення того, що сталося, народ не має піддатися радикалізму чи хаотичним діям. Маємо дати  шанс владі розібратися, покарати злочинців і показати всьому світові, що Україна стає на правовий шлях, коли закон – один для всіх. Судово-правова реформа в нарешті має бути завершена. Людям конче  необхідно повернути повагу до судової гілки влади. А її, цієї поваги, в нас, за великим рахунком, так і не з’явилося.

Щодо переформатування українського уряду існує кілька думок: від радикальних – розпустити увесь Кабмін, до поміркованіших – зробити певну його ротацію. Осібною є ідея, яка виникла ще в перші місяці повномасштабного вторгнення: утворити уряд національного порятунку, залучивши до нього представників різних партій та фракцій, розділивши таким чином відповідальність за долю країни між усіма політичними силами. Пересторогою у втіленні цієї, не перший погляд, благородної ідеї є те, що, представники різних політсил, використовуючи владні важелі, почнуть  підготовку до нових виборів.  І матимемо замість національного порятунку  чергову фазу розбрату.  Втім, який би варіант не взяли в роботу, зміни у владній верхівці необхідні.

Так само назріли зміни в  реорганізації оборонних структур. Попри об’єктивні труднощі, які переживають наші сили оборони, очевидно на часі зміна тактики війни, новий імпульс, нові нестандартні рішення, які змусять ворога зупинитися. В цьому сенсі необхідне посилити командний склад, щоб у надскладних умовах організувати протистояння ворогу, піднести дух воїнства,  забезпечити мінімальні втрати на фронті, закликати до лав нових бійців.  Ми разом із союзниками маємо здійснити перелом у російсько-українській  війні, залучивши для цього все!  Бо те, що путін затявся знищити Україну як державу, вже ні в кого не викликає сумнівів.