Вони щодня, щохвилини захищають наш простір. Їхня зброя – об’єктив, мікрофон, диктофон, нотатник. І слово Правди. Українці, весь цивілізований світ дізнаються її, правду про цю страшну війну, саме завдяки працівникам українських медіа.

Напередодні Дня журналіста у середмісті Києва, на станції метро «Золоті ворота» відкрили фотовиставку «Україна: журналісти на передовій», організовану Національною спілкою журналістів України, мережею Центрів журналістської солідарності, КП «Київінформ», та КП «Київський метрополітен».

Як запевнив голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко, експозиція має ще раз привернути увагу суспільства до представників медіа, які загинули у цій війні, вшанувати їхню пам’ять, не забувати про тих, хто й досі перебуває в російському полоні.

На відкритті експозиції були присутні і її герої-літописці, котрі фіксують героїчну буденність війни, жахливі злочини російської федерації на передовій, і родичі загиблих журналістів.

Коментуючи надзвичайно важливу роль фронтових журналістів, перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова Євгеній Брагар наголосив, що фіксація воєнних злочинів на території України матиме вагоме значення для судових процесів над російською державою-терористкою, і засудження російських військових злочинців.

– Такі судові процеси були в Руанді, Югославії, після Другої світової війни вони відбувалися над нацистськими злочинцями, над японськими мілітаристами, – нагадав народний депутат. – Колись цей момент настане і для російських військових. Тому нам важливо відшукати кожного злочинця, зібрати доказову базу кожного злочину. І тут робота журналістів набуває особливої ваги.

Оглядаючи експозицію, приємні і сумні відчуття переповнюють водночас. Коли бачиш обличчя студентів, які прийшли віддати шану журналістам на війні, відчуваєш гордість за наше покоління. Сприймаємо загибель старших колег як власний біль. І усвідомлюючи кількість загиблих, зниклих безвісти, полонених, несемо цей тягар трагедії нашого народу.

Журналіст телеканалу «Рада» Олег Решетняк нещодавно повернувся із передової, з гарячих точок Донбасу. Розповідає, що ця війна явила багатьох героїв, але ті, хто найбільше вражає, – наша піхота.

– Ми мало бачимо того пекла, яке відбувається на першій лінії фронту. На жаль, ми не можемо в повному обсязі показати, як це – жити під постійними обстрілами на першій лінії вогню, коли тебе обкладають сотнями снарядів за день.

Олег вбачає однією із найголовніших своїх місій – спробувати донести кожному, хто далеко від цього пекла, що можливість відзначати свята та організовувати виставки в тилу існує саме завдяки тому, що є перша лінія оборонців.

Воєнний кореспондент Михайло Шарков передав очільнику НСЖУ прапор з підписами бійців з-під Бахмута, інших ділянок фронту, де точаться запеклі бої. І запропонував передавати цей стяг із тими журналістами, котрих відряджатимуть у зону бойових дій, аби вони доповнювали його автографами наших героїв із побажаннями до медійників.

На думку двоюрідної сестри загиблого тележурналіста Антона Коломійця, журналісти мають доносити важливий посил: наші воїни, в тому числі і журналісти, на цій війні не гинуть – їх там убивають, бо сили нерівні.

Про важливість роботи фронтових журналістів наголосив і заступник начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ Володимир Яцентюк:

– Донесення правдивої інформації із фронту на ментальному рівні дозволяє прийняти відповідним урядам, посадовцям інших держав такі рішення, які допоможуть нам перемогти у цій війні. Крім того, що ми пишемо цю історію для себе, сьогодні основне завдання журналістики, особливо міжнародних каналів – все це показати.

Журналіст – це не про фах, не про обов’язок. Цього треба не просто навчитися, цим треба жити, дихати, відчувати кожною частинкою тіла. Інколи це люди, про яких знаємо дуже мало, але їхні вчинки та дії можуть врятувати тисячі життів. І наше трагічне і героїчне сьогодення – цьому значущий приклад.