Андре́й Шепти́цький (мирське ім’я Рома́н Марі́я Алекса́ндр Шепти́цький; 29 липня 1865, Прилбичі – 1 листопада 1944, Львів) – український релігійний діяч, граф, Митрополит Галицький, Архієпископ Львівський, єпископ Кам’янецький

Нове – нерідко добре забуте старе. У пошуках передових форм громадянської самоорганізації досліджуємо витоки українського національного солідаризму. На особливу увагу заслуговує богословсько-соціальний трактат митрополита Андрея Шептицького «Як будувати Рідну Хату» (1941 рік). Висловлені концептуальні ідеї цілком актуальні і нині.

1. Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе.

2. Три головні завдання українського народу:
1) досягнення правдивого і  сталого щастя,
2) посилення єдності,
3) захист зовнішніх кордонів.

3. Ідеалом соціальної організації є соціальний організм. Його важко досягнути, проте цього треба прагнути.

4. Різновиди соціальної організації: родина, територіальна громада, нетериторіальні добровільні товариства, нація з власною державою.

5. Для державотворення потрібні знання і громадянські чесноти.

6. Жодна людина не має природного права керувати іншою людиною проти її волі. Тому влада має формуватися на основі вільних і свідомих виборів.

7. Для правильного самоврядування потрібні чіткі загальні закони і справедливий суд, який пристосовує закони до конкретних випадків.

8. Правильна державна влада забезпечує свободу для всіх релігійних культів, якщо в них ніщо не противиться природній моралі.

9. Потрібні ретельні дослідження оптимальної форми правління для українського народу. Треба вивчати сильні і слабкі сторони народного життя. Цим має займатися духовенство.

10. Тема правильного народного самоуправління занедбана у світовій науці. Це треба виправляти.

11.  Першим ударом по руйнуванню народних організмів став лібералізм. Ударом з іншого боку, начебто для протидії лібералізму, став етатизм. Правильний розвиток народу перебуває між цими двома крайнощами.

12. Парламенти на основі безпосередніх виборів нежиттєздатні.

13. Держава має бути об’єднанням територіальних громад і добровільних товариств.  Вони є школами державного управління.

14.  Держава має надати максимальне сприяння об’єднанню людей у товариства.

15. Держава втручається у діяльність товариств тільки там, де у них не вистачає власної сили.

16. Український народ є етнічним організмом. Він потребує правильної державної організації.

17. Найголовніший чинник єдності – українська мова.

18. Головна загроза українському народу – язва москвофільства.

19. Українці прагнуть єдиної держави, і водночас у кожного своє бачення цієї держави. Треба вивчати доцентрові та відцентрові тенденції. Треба робити все, щоб посилювати елементи єдності й усувати елементи роздору.

20. Формування шляхетної людини потребує цілеспрямованих і довготривалих зусиль. Проте у суспільстві завжди будуть кращі та гірші. Необхідно культивувати все найкраще.

21. Українці розділені між багатьма конфесіями, проте можна знайти спільний фундамент для духовної єдності. Взаємні компроміси не повинні виходити за рамки того, що дозволяє людині її власне сумління. Жити за совістю – важливіше за будь-які віросповідання.

22.  Релігійна ситуація в Україні багато в чому подібна до ситуації, яка була у 16 столітті. Любов до Батьківщини, спільне добро і спільний інтерес важливіші за міжконфесійні суперечки.

23. Церква Господня – це духовна громада, яка має стати єдиним цілісним всесвітнім організмом.

24. Національна церква може розірвати старі канонічні зв’язки, взявши з минулого досвіду все корисне і відкинувши все шкідливе.

25. Духовна єдність передує державній єдності. Українцям потрібен Київський Патріархат.