Ми сидимо вдома і сотні разів оновлюємо стрічку новин. Ми моніторимо кількість хворих, людей, що одужали, чи померли. Провітрюємо кімнату, одягаємо маски і дезинфікуємо руки антисептиками. Ми чітко впевнені, що не панікуємо. Проте психологи зазначають, що на активний пошук інформації нас мотивує саме тривога і страх. А в цей час поруч грають наші діти. І вони такі самі жертви паніки, як і ми. Про те, як уберегти себе і дітей від стресів під час пандемії та карантину Астудії розказала доктор психологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України, член-кореспондент НАПН України, член Громадської ради при Нацраді України з телебачення і радіомовлення, професорка Кафедри журналістики та нових медіа Університету Грінченка Любов Найдьонова.

– Як говорити з дітьми про пандемію та карантин?

– Щось залежить від віку дитини, щось від характеру, а щось від стосунків із батьками, тому варіантів багато. Найкраще заспокоює дитину власне спокій і впевненість самих батьків. Тому краще почати з себе. Спокійно пояснити тимчасові зміни – вони потрібні, щоб врятувати від зараження стареньких, щоб ті довше жили і радували своїх дітей, онуків і правнуків. Бути готовим відповідати спокійно на питання про смерть. Так, усі помирають, коли життя закінчується, смерть – це природна частина життя. Після смерті людина живе в пам’яті тих, хто пам’ятає про неї. Зараз ми не збираємося помирати, та маємо потурбуватися про бабусь і дідусів.

Розказати про коронавірус. Всі хворіли на застуду чи грип і одужували. Коронавірус схожий на грип, але люди ще не навчилися на нього хворіти і не придумали ліки. Науковці вивчають цей вірус, щоб знайти найкращі ліки, тому краще поберегтися, поки не знайдуть ліки. Це пояснення підійде наймолодшим.

А зі старшими варто розмовляти так, щоб разом розібратися, яка інформація є достовірною, чому треба сумніватися, як перевірити інформацію, якими джерелами користуватися, як оцінити інформацію, для чого люди обманюють, в чому їхня вигода і т.п. Чим більше завантажується інтелект, тим більше ми опановуємо емоції.

– Я допомогти дитині налаштуватися на навчання?

– Допомогти дитині налаштуватися на навчання можна придумавши спеціальні ритуали. Збираємося до школи, ідемо в школу, заходила в клас, сідаємо за парту. В уяві, але це налаштовує. Хай цей стіл буде твоя парта, а ця штора двері в клас. Дзвонить дзвінок почалися заняття. Хай дитина в грі налаштовується. Хай поставить дзвінок на певний час, щоб була перерва. Спитайте, що допомогло налаштуватися, а що заважало. Придумайте разом, як зробити краще.

Щодо того, чому потрібно навчання на карантині – пояснення залежить від того, як раніше ви це пояснювали дитині. Так, схоже на канікули, але це не канікули, а карантин – навчання просто в іншій формі. Тому все для пояснення, чому вчитися треба, – застосовуйте. Тому, що розвиває себе, своє мислення, здатність розв’язувати завдання, долати труднощі. Тому що це дуже цікаво – пізнавати нове, навчитися робити те, що раніше не вмів. Це лише приклади розмови. Але потрібно допомогти дитині організувати простір і час для роботи. Робоче місце, розклад краще узгодити з дитиною. Отримавши домовленість про розклад, ви вже не диктуєте, що робити і не заставляєте, а допомагаєте самоорганізуватися.

– Як самим не стати жертвами паніки?

– Із моря інформації варто обирати лише потрібне, те, що може вплинути на порядок життя в умовах карантину. Те, що потрібне для навчання чи роботи. А решту інформації дозувати, відслідковуючи власні реакції. Прилипання до телевізора – це така реакція, яка свідчить про тривогу. Тривога штовхає людину на пошук інформації, але потрапляючи в інформаційні потоки людина стикається з дуже емоційно насиченими повідомленнями, які підсилюють тривогу. Так формується тривожний інформаційний вир, який затягує. Тому важливо з нього вибиратися, не перебувати в цій вирві увесь час. Адже ми керуємо своєю інформаційною поведінкою, а не медіа нами.

Перше, дозувати час на новини, щоб на інші дії і справи лишалося достатньо. Можна і повністю відмовитися на певний час. Домовтеся, що берете медіапаузу, – з кимось, хто вам розкаже про найважливіше, коли ви спитаєте. Або коли дійсно відбуваються зміни. Наприклад, карантин завершився, а ви в медіапаузу все ще сидите вдома – тоді ваш друг вас виручить.

А взагалі насолоджуйтеся новими можливостями і відчуттями, хтозна, чи трапиться щось подібне ще колись. Чудова нагода взнати про себе щось новеньке. Всім здоров’я!