Ворожий наступ на предмет “Історія України” йде ще з далеких 1990-х років. Як не дивно, але і проросійський міністр освіти Дмитро Табачник, і проєвропейська міністерка освіти Лілія Гриневич хотіли його скасувати, об’єднавши зі шкільним курсом «Всесвітня історія».
Тепер, на жаль, це хоче зробити і начебто національно притомний міністр Оксен Лісовий…
Переконаний, що розчинити курс історії нашого народу та держави у світовій історії, де треба буде вивчити понад 250 (!) історій країн Азії, Африки, Австралії, Америки та Європи, – це те ж саме, що об’єднати курс «Українська мова» з предметом «Англійська мова». Тобто учні не будуть знати ні своєї історії та мови своєї країни, ні сусідніх історій і мов країн світу!
А що ж робити? Працюючи вчителем історії, переконався, що потрібно взагалі розвантажити наші підручники з історії України і позабирати звідти тисячі й тисячі дат і подій, яких учні не розуміють, а тільки зубрять і забувають уже наступного дня. Шкільний предмет «Історія України» має бути конкретним, цікавим і прикладним до історії свого краю, села, містечка, міста чи навіть конкретної вулиці, де знаходиться школа і ростуть наші діти!
Учням необхідно викладати цікавий матеріал про минуле рідного для дітей краю, своєї родини, свого населеного пункту, розповідати легенди про місцеві історичні пам’ятки, біографії відомих людей-земляків, національних героїв, історію національних свят, вчити українські історичні пісні та думи, а також вивчати історію національної символіки.
Виклад пропедевтичного історичного курсу має обов’язково відбуватися за допомогою спеціальної ігрової педагогічної методики та впровадження «живих уроків»: відвідування національних музеїв, історичних місць нашої України, свого міста, селища чи села.
«Історія України» – дуже важливий дидактичний предмет не тільки у мирний час, але й у воєнну добу. Адже за що і за кого ми воюємо, якщо не за Україну й Український народ?
А про те, що таке Україна і хто такі Українці наші діти, які дуже швидко стають дорослими, дізнаються лише на уроках «Історія України».
Залишити відповідь