Серед захоплень українців, таких різних, інколи неординарних, що не обмежуються рідними теренами, все більше шанувальників набуває такий вид японського мистецтва, як аніме. Отак брак контенту рідною мовою, бажання поділитися своїм захопленням із друзями наштовхнули трьох однодумців на ідею «українізувати» улюблені японські стрічки.

– Наша студія займається так званим даберством – це аматорське озвучення, дубляж різних іноземних фільмів та серіалів, – пояснює один із засновників «MelodicVoiceStudio» Руслан Хабібулін. – Але ми зосередилися саме на аніме. У нас є власні перекладачі – ми зібрали достатньо професійну команду. За добу-дві робимо українськомовні версії нових серій.

– Руслане, як все починалося, пригадаєте?

– Звісно. Спочатку це була російськомовна студія чи навіть захоплення Кирила, який за свої кошти придбав непоганий мікрофон. З ним та Володимиром, ще одним компаньйоном, познайомилися 2011 року на косплей-фестивалі «OTOBE». Косплей – це від англійського costume play — «костюмована гра». Такий собі різновид перформансу: за допомогою костюма та характерних аксесуарів в режимі «онлайн» учасники відтворюють дії відомих персонажів чи епізоди з аніме, комп’ютерних ігор тощо. На тому фестивалі й виникла ідея адаптувати аніме для широкого українського загалу. Одразу «скреативили» незмінну назву студії, і поволі почали працювати.

– Чому обрали саме українське озвучення?

– На це було багато причин. По-перше, велика кількість людей зацікавлена у контенті рідною мовою, це і зручно, і приємно на слух. По-друге, на той час конкурувати з російськомовними студіями було складно. Вони кількісно і якісно перевершували нас. Українську обрали, бо була вільна ніша, місце на ринку, та й добре володіємо мовою. Почали переклад першого серіалу «Берсерк». Проект став класним стартом. Про нас дізнались шанувальники аніме, знайшовся глядач. І робота закипіла. Потроху набиралися досвіду, виростали якісно. Але нинішній рівень – не межа, є ще чималий резерв росту.

– Символ вашої студії – миловидна Юко-чан. Це ваша муза?

– Хотіли зробити лого нашої студії як образ аніме. Наші фантазії перенесли на папір, а вже згодом – і в електронний вигляд. Закінчили роботу до фестивалю «ОТОБЕ-2014». Там і продемонстрували наші ідеї на великому екрані. Юко-чан з японської перекладається як ніжна, великодушна, добра. Це символічно.

– Як ви працюєте над проектами?

– Це скоріше творчий процес, аніж робота у її звичному вигляді. Ми некомерційна організація, у нас немає жорстких правил. Все добровільно. Збираємося, шукаємо нові фільми та серіали, робимо переклади, озвучуємо. І водночас жартуємо, куштуємо смаколики та й просто насолоджуємося улюбленою справою. Ми команда шанувальників аніме. Нам завжди є про що поговорити.

– Озвученням аніме ваша спільна діяльність не обмежується?

– Розповідаємо нашим передплатникам про неординарну японську культуру. Вона кардинально відрізняється від української. Наша подруга Tesu наразі подорожує цією дивовижною країною, ділиться побаченим, відповідає на запитання наших шанувальників. Це допомагає краще розуміти стрічки, які публікуємо, зближує з улюбленими героями.

З’ява таких стартапів, як «MelodicVoiceStudio», важлива не лише тим, що допомагає шанувальникам японської анімації віднайти чимало адаптованих серіалів, наближуючи цей напрям східної культури до українського глядача. Можливо, перегляд українськомовних стрічок з далекої і загадкової «отчини сакури» заохотить глядача поглиблено вивчати мову. Рідну, солов’їну.