Якщо звіддаля, то ввижається абстракціонізм Кандинського, а підійдеш ближче – прозирає імпресія Мане… Неповторні роботи Миколи Кричевського найліпше спостерігати із… правильної відстані. Лише так можна зрозуміти самобутність його стилю й техніки. Акварельна легкість і невимушена зваба французьких вулиць поруч із масивними масляними натюрмортами; паризька Катруся і український Пон-Неф – усе це органічно поєднується у творчості художника.

Ще наприкінці осені столичний Музей української діаспори представив масштабну експозицію робіт на честь 120-річчя з дня народження українсько-французького художника Миколи Васильовича Кричевського, який вільно володів різноманітними техніками, включно з гуашшю, олією, темперою, але найбільшої слави зажили його акварельні роботи.

Подорожуючи Європою, митець створював сотні надзвичайних пейзажів Франції, Італії, Швейцарії, Австрії. Нині відомо близько семи тисяч робіт митця.

Працівники музею зізнаються: виставку збирали довго, рідкісні твори майстра привозили не лише з Національного художнього музею України, а й приватних колекцій. Деякі картини передала зі США племінниця Миколи Кричевського – Катерина Кричевська, і в Україні вони експонуються вперше.

Є на цій виставці і ранні роботи художника, створені в 1920-х роках в Ужгороді та Празі («Стара з гарбузами», «Біля колодязя. Ужгород», «Сірий краєвид»), а також акварелі 1930-х років, написані в різних куточках Європи, зокрема, Франції, Відні, Варшаві, Бельгії, Марселі. «На березі Сени», «Новий міст. Париж», «Венеція. Палаццо Дожів» найбільш яскраво демонструють неординарний стиль пост-імпресіоніста: він зумів зобразити надзвичайну легкість архітектури, прозорість води, невимушеність споруд, зробивши акцент на насичених кольорах одягу тих, кого зображував.

Особливої уваги варті роботи 1940-50-тих років, у них творець надавав особливого значення венеціанським краєвидам. І повертався до цього сюжету впродовж багатьох років, намагаючись спіймати іншу мить, інший колір та тінь. Картини цього періоду здаються дещо однотипними, але через унікальність техніки і надзвичайну повітряну легкість притягують увагу глядача. Рідкісні роботи з приватних збірок створено Миколою Кричевським у Нью-Йорку, – ще одна яскрава життєва і мистецька сторінка його літопису.

До речі, у 1945-му художник створив 45 ілюстрацій пером і пензлем до перекладу «Тараса Бульби» Миколи Гоголя. Цю книжку видано в Парижі французькою мовою. Деякі малюнки й екземпляр книжки нині зберігаються в Музеї української діаспори.

Найбільше вражає техніка митця. Основні лінії – тушшю, щоб картина не здавалася занадто розпливчатою. Такий собі ефект точності у цілковитій невагомості.

Акварелі межують з натюрмортами і портретами. Останні видаються трохи важкими, масивними через нагромадження олійних мазків, але така різкість лише посилює контраст з імпресіоністичними роботами.

Студентка КНУ імені Тараса Шевченка Наталія Севериненко переконана: така виставка дуже вписалася б у модернове приміщення. На її думку, роботи Кричевського асоціюються із сучасним Заходом – такі ж невимушені і легкі, а атмосфера старосвітського музею дещо притлумлює враження. Наталії більше сподобалась акварель: надзвичайно чиста, а от олійні картини, каже, надто контрастують, мають трохи недбалий вигляд.

У рамках виставкового проекту мистецтвознавці Оксана Підсуха та Ганна Лексіна представлять перше ґрунтовне видання про Миколу Кричевського – альбом «Мистець і світ».