Змусити росіян вірити можна у будь-що. Звісно, якщо цю віру нав’язують путінські владні опричники – з трибун, телеекранів чи церковних амвонів.

Геть зазомбовані, вони жадібно глитають кремлівську пропагандистську блекоту про «найпередовішу у світі російську економіку», про «наймогутнішу російську армію», про російські ракети а-ля «аналогов нєт», про «гойда!», про смертельну загрозу інтернету і «животворящую сілу скрєп». Їм достатньо і пів години соловйовського ефірного базікання, щоб вони затямили, що спускати мільярди рублів для фінансування м’ясорубки для своїх-таки «соотечествєнніков», яких відправляють на масовий забій в «еСВеО», – це благо для росії.  І те, що увесь цивілізований світ відвернувся від путінської імперії, – це, мовляв, добрий знак, що росію бояться.

Щодня з усіх інформаційних канав «ерефії» звучить як мантра: «СВО ідьот по плану», «російская армія продвігається». Якщо все так успішно, якщо «вторая армія міра побєждаєт», тоді чому вербувальники російського «гарматного м’яса» масово пішли в навчальні заклади? Видання «The Times» повідомляє, що керівництво російських вишів отримало наказ переконати 2% студентів вступити до збройних сил росії. Інтернетом уже ширяться «крамольні» аудіо- й відеокадри, як там, де зазвичай «сіють розумне, добре й вічне», реалізують цей наказ. Йдеться не лише про студентів вишів, а й про ліцеїстів і навіть старшокласників. Вкрай важко назвати переконуванням ці грубі хамські погрози з лексикою тюремних наглядачів.

Виникає логічне питання: навіщо? Невже вербувати молодь стало трендом? Чи, може, у путінського двигуна кінчається пальне? Схоже, дорослий «м’ясний ресурс» таки вичерпується. Взялися за молодь. Переляканому бункерному карлику начхати на майбутнє своєї країни, він готовий кинути у пекло війни всіх. Насельники кремля на чолі з недолугим «вєрховним главнокамандующім» загралися у солдатиків чи у «потєшниє войска», а тепер, відчуваючи свій безславний кінець, готові пустити на м’ясо власну молодь і навіть підлітків. Дуже схоже на мобілізацію «гітлерюгендів» у час агонії біснуватого нацистського фюрера. Так і видно, як нинішній куценький лідер на підборах тримається зубами за крісло і кричить: «Вперьод! За наших!» А сам вже й не бачить, де «наші», де «їхні» – тільки б «двіжухало», тільки б кулі свистіли, звісно, в чужі скроні, подалі від нього.

На росії ще є перспективи й чималі резерви для бійні. У цьому їй може послужити «скрєпним» прикладом Іран, влада якого нещодавно зменшила мінімальний призовний вік своїх громадян до 12 років. Але чи готова росія віддати на вірну смерть молоде покоління? І чи готове це покоління покірно стати перегноєм на чужому полі? Очевидно, з теперішнім «усьопоплановим» веденням війни, з політичною волею путіна її не припиняти, а головне з вірою значної кількості задурманених росіян ледь не у «божий промисел» «унічтоженія України как государства» активно готуватися до «СВО» вже мусять навіть у російських дитсадках.