«Детектор медіа» оприлюднив результати дослідження поглядів, думок та потреб мешканців підконтрольних українській владі районів Донецької та Луганської областей. Опитування журналісти проводили ще влітку. Але дослідження видалися ґрунтовними, значними за обсягами інформації, а тому потребували часу на обробку.

Журналісти  провели 9 фокус-групових обговорень та інтерв’ю з майже півсотнею родин у Маріуполі, Покровську, Слов’янську, Світлодарську, Лисичанську, Старобільську, Сєвєродонецьку, Станиці Луганській, Золотому (Гірському). Долучивши 173-ох респондентів.

Найперше, мешканці прифронтових районів стомилися від негативу, що панує в українських медіа. Тому вони часом свідомо обирають сепаратистські або російські ЗМІ. Одна з опитаних зізналася: «Знаю, що сепаратисти обманюють, дурять нас, зате вмикаєш їхній канал – у них усе так гарно…»

Наталія Лигачова, керівник громадської організації «Детектор медіа», шеф-редактор однойменного порталу, зазначила: «Звісно, ми повинні друкувати позитивні новини, демонструвати нові звершення, але не брехати, як роблять у Росії. Необхідно дотримуватися «золотої середини»: говорити об’єктивні та правдиві речі».

Наталія Лигачова.

Трапляється, що українським ЗМІ не довіряють через неправдиву, неперевірену чи неповну інформацію про події. Люди бачать на власні очі те, про що розповідають журналісти, і чутливо реагують на будь-яку неточність. Наприклад, обстрілів значно більше, ніж зазначають офіційні звіти. Звідси й думка, що українські ЗМІ не чутливі до потреб мешканців Сходу. Наші медіа  «роблять» велику проблему з того, що у водогоні прикиївського Обухова три дні відсутня вода, і зовсім забувають, що вже місяцями у багатьох містах і містечках Донбасу нема не лише води, а й електрики, газу, опалення, іншого життєво важливого для людей.

Дослідження «Детектора» засвідчили наскільки професія журналіста відповідальна. Втім, для мешканців прифронтових районів уся медійна інформація  зливається в єдиний потік. Читачі і слухачі не надто розрізняють офіційні висловлення керівників держави, коментарі політиків і приватні думки авторів. Найбільше довіряють своїм друзям, знайомим, сусідам, Інтернету. Ці джерела інформації для більшості з нас сумнівні, а от для мешканців Сходу – беззаперечні. Особливо, якщо знайомий переконує, що «бачив на власні очі»…

А часто жителі Донбасу зумисне відсторонюються від будь-якої інформації –  зосереджуються на власних повсякденних проблемах. Розуміючи, що не можуть вплинути на глобальні події, сподіваючись на державу, столичних політиків. І на журналістів, котрі, можливо, своїми виступами зможуть якось допомогти.

Більшість людей – так, принаймні, свідчать результати опитування – не поділяють ні проукраїнських, ані проросійських поглядів. Але, за їхніми переконаннями, винний у тому, що відбувається, все ж таки Київ, а не Москва. І тут, пояснюють експерти,  немає нічого дивного. Люди свідомі того, що живуть в українській державі, тому й апелюють до її інститутів.

А ще мешканці східних регіонів нарікають на слабкість місцевих ЗМІ: треба, щоб медіа розповідали не про те, що відбувається «десь там», а говорили про події у районі чи місті, сповіщали про концерти і спортивні змагання. Читачі, слухачі і глядячі потребують корисної інформації.

«Ми провели  дослідження заради того, щоб спонукати наші медіа, наші телеканали до зміни редакційної політики, переорієнтувати на запити мешканців Луганської та Донецької областей. Отримані результати також передамо до Міністерства інформаційної політики», – підсумувала Натаіля Лигачова.