Більшість із нас розпочинає свій ранок із прочитання стрічки новин. Ось вихоплені з інтернету свіжі повідомлення на тему, яка нас цікавить найбільше:

«…Президент Франції Емманюель Макрон та канцлер Німеччини Олаф Шольц обговорили європейські ініціативи щодо військової підтримки України».

«…Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск підписав розпорядження про створення Ради з питань співпраці з Україною – громадського органу, який займатиметься двосторонніми відносинами й питанням відбудови».

«…Лондон розглядає можливість постачання Україні зразків лазерного комплексу ППО для посилення захисту від російських атак».

«…Країни ЄС обговорюють новий окремий режим санкцій щодо РФ. Боррель сподівається, що його затвердять швидко».

Окремим потоком йдуть новини із США про піврічний «штиль» із наданням допомоги Україні в обіцяних об’ємах. Точніше, там також «штормить». Але той «шторм» внутрішньопартійний, передвиборчий, у якому, втім, Україна виявилася закривавленою заручницею.

…. Згадаємо перші місяці війни. Відчайдушна оборона українцями власної землі та не менш відчайдушно-емоційна підтримка Західного світу. Обіцяно було вельми багато! Перемога України видавалася не за горами. А хіба може бути інакше, адже економічний потенціал європейських держав (не беручи навіть до уваги союзницьку допомогу США) в рази перевищує потенціал агресивної росії! Чуючи їхні тодішні запевнення Україні: «Ми з вами будемо до кінця!», росіянський фюрер, здавалося б, уже за кілька місяців воєнної авантюри в Україні мав би зрозуміти: йому не виграти цю війну. Нереально. Але сталося інакше, росіянці тиснуть, сподіваючись таки підкорити Україну. Впевненості їм додають, на жаль, і ті, хто клявся бути з нами до кінця.

Економічна оглядачка Софія Закревська, зокрема, зазначає, що попри низку запроваджених санкційних пакетів, країна-агресор досі має доступ до технологій, продаж яких їй було заборонено або обмежено. Завдяки посередникам рф отримує телекомунікаційне обладнання, засоби спостереження, мікрочипи для передових обчислювальних систем і систем озброєння, а також дрони.

московія змогла скористатися прогалинами в санкціях проти неї, купуючи необхідні західні технології через мережі посередників у Китаї. А для маскування використовує підставні компанії.

На російських сайтах, які займаються продажем електроніки – «Nag», «OCS Distribution», «3 Logic Distribution» і «4 Telecom» – неприкрито торгують складними технологіями від таких великих американських і європейських виробників, як «Cisco», HP, «Juniper», «Ericsson», «Nokia» та інші. Отримують їх із Китаю.

«За даними некомерційної організації Silverado Policy Accelerator, яка вивчає російські торговельні шляхи, Китай і Гонконг постачали 85% напівпровідників, імпортованих до Росії з березня 2022 року по вересень 2023 року, порівняно з 27% до початку повномасштабної війни», – читаю в повідомленні.

Тим часом Україна у нерівній боротьбі з ворогом зазнає величезних втрат. На виду всього світу нас знищують. Відбувається відверта й цинічна демонстрація сили зла. Тоталітаризм доводить свою спроможність диктувати світу «бої без правил», залучаючи до свого кола одіозних однодумців. А «світовий арбітр» США перетворюються на містечкового гравця, якому власні міжпартійні чвари важливіші за світові катаклізми. Така правда життя. На жаль.

На що маємо сподіватися? На інстинкт самозбереження. Передовсім, європейців. Вони, ті, хто аж ніяк не хоче воювати, нарешті мають усвідомити: або агресора зупинять всі разом на чужій для них українській території, або доведеться робити це самим на власній землі. Замирення з оскаженілим звіром – справа марна. Він уже інфікований, він заюшений кров’ю і тієї крові бажає ще й ще…

Наші союзники мають надати Україні необхідну зброю. Найперше. Самі ж обіцяли: все і в тих кількостях, що потрібне для перемоги. По-друге, санкції проти росії нарешті мають бути конкретними й контрольованими, аби всіляким подвійним, потрійним шляхам поставок обладнання та технологій покласти край.

Якщо лідери США (обох партійних крил) консолідовано не відчують, що поразка України – це поразка й Сполучених Штатів, на них чекають власні «тайвані». І то буде не за горами. Б’ють завжди по слабкому місцю.

Тому тільки потужна мобілізація сил, ресурсів і головне – волі спроможна посіяти в голові кремлівського диктатора сумнів у тому, що він може перемогти на українському фронті.

Лідери успішних європейських демократій мають заявити відверто й прямо: росію треба зупинити! Не зважаючи на жодні шантажі. Доки цього не станеться, кровожерливий маніяк не відступить від своєї жертви, заохочуючи інших диктаторів до нових світових конфліктів.

… Коли матеріал готувався у світ, інформаційні мережі поширили новину:

«…Колишній президент США Дональд Трамп після зустрічі зі спікером Палати представників Майком Джонсоном підтримав ухвалення законопроєкту про допомогу для України. Однак ці кошти мають надати на умовах позики». Що ж, залишається вірити в перемогу здорового глузду і, звісно, в нашу спільну цивілізаційну перемогу.