У Радянському Союзі не любили успішних людей. Приклад цього – соковитий і тернистий життєпис Назарія Яремчука. Артиста, який підкорив сцену України та й тієї країни, яка величалася гігантизмом «шостої частини планети».

Що приховується в його багатогранній особисті? Яке на дотик справжнє буковинське серце? Глядач відчує його завдяки документальному фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси». Стрічка висвітлює потаємні закутки життя й розкриває особливості характеру співака.

Моє ставлення до української естради було викривлене упередженим поглядом підлітковості. «Червона рута» для мене тоді була радше гімном усіх сімейних застіль, аніж трендовим звучанням у молодіжних колах. Минають роки, сиджу в повній залі кінотеатру на показі стрічки про Назарія Яремчука. Хтось може подумати, що це перші ластівки дорослішання, однак наголошу, що це щире бажання бути залученою в культурний потік моєї країни. І з часом починаєш усвідомлювати його глибочінь, завдяки постатям, які виринають із своїм творчим доробком: хтось – із поезією, хтось – із картинами, а хтось – із піснею. З головою поринувши в мистецький світ, вхопилася за вервечку, спільну і помічну для всіх українців, незважаючи на статус чи звання. Це обопільне відчуття любові та обов’язку шанувати нашу славу, славу України.

На спеціальному показі фільму в київському кінотеатрі «Жовтень» його творці, продюсер Максим Сердюк і сценарист Ярослав Коротков розкрили деталі процесу зйомки й унікальні факти життя Назарія Яремчука. Основу взяли з архівних нотаток, щоденників, листів співака, спогадів рідних і записів концертів. За допомогою штучного інтелекту відтворили звучання, максимально наближене до голосу Назарія, аби доповнити стрічку колоритом. Кожен компонент – від сюжетної лінії до візуального матеріалу – містить винятковий шарм Буковини. Серед чільних творців стрічки і Марія Яремчук, донька славетного співака, яка ініціювала та продюсувала створення фільму. Спогади про батька та його недовга присутність у житті дитини посилюють бажання дізнатися, яким був Назарій Яремчук не лише на сцені, а й в побуті.

Йому довелося пройти шлях учня школи-інтернату, робітника в Західноукраїнській геологорозвідувальній партії. За направленням військкомату навчався на курсах водіїв, йому дозволили відвідувати репетиції вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», який базувався у районному будинкові культури містечка Вижниці. Керівник колективу композитор Левко Дутківський розгледів співочий талант юного Назарія, запропонував співпрацювати з групою. Так на небі Буковини сходила нова зірка української естради.

Вижниця стала культовим осередком хіпстерів. Молодіжний центр притягував фестивалями, дискотеками й концертами. Магнетизм гір, добірного мистецького товариства та музики формували творчу основу Назарія Яремчука. Він познайомився з Володимиром Івасюком та Василем Зінкевичем, а згодом, у 1972 році вони співочим тріо підкорили кремлівську сцену в телеконкурсі «Пісня року» – завдяки пісні «Червона рута». «Смерічку» нагородили Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, він отримав звання «народного». Не секрет, що навіть керівники комуністичної партії були шанувальниками цього колективу. Учасникам пропонували всі почесті, але паралельно контролювали кожен рух гурту й створювали такі умови, у яких було неможливо працювати. Це вплинуло на те, що побратими покинули «Смерічку». У 1975-му їх навіть розсварили, аби знищити морально. Рік потому Назарій Яремчук все ж таки повернувся до музичної карʼєри та став керівником гурту.

Жодні підводні камені не зупинили палку натуру співака, бо він жив музикою й людьми. Сцена стала його прихистком. Він рівнявся на світові музичні взірці. Образ артиста приваблював своєю могутньою енергетикою і харизмою, тому недарма за ним закріпилася слава секс-символу.

«Назарій володів дитинно-щирим сприйняттям світу і саме це зробило його таким великим», – ділиться у фільмі Дарина Яремчук, його друга дружина.

Розкрилений голос Назарія заповнює мою свідомість, підхоплює і несе над карпатськими смерековими хвилями, бринить дзвінкими водами Черемошу, огортає теплом щедрого сонця. «Є два поняття зірки, – казав Назарій. – Одне, коли самого себе віддзеркалювати в тому образі. А друге, коли переломлювати ті промені від себе і віддавати їх людям. Я вважаю, що цей другий шлях найправдивіший».

Смерть славетного співака, батька, чоловіка, друга стала трагедією мистецької спільноти та цілої України, однак відголоски «Червоної рути» дотепер стукають у серця мільйонів.

Документальна стрічка торкається чогось прихованого у кожного з нас. І мимоволі на заключних кадрах овації залу виростають шквалом.