Столична галерея «PinchukArtCentre» розгорнула виставку номінантів премії «Future Generation Art Prizе»  –  роботи двадцяти одного  митця з різних країн світу.

На перший позір, дивакуваті інсталяції та хаос. «У чому ж сенс?», – роздумую, заходячи у перший зал. Темна кімната. Дещо моторошна атмосфера. Довкола картини у синьо-чорних тонах, а посередині завіса. Щось на ній мигтить, і відвідувачі задумливо споглядають рухливу екранну картинку. Придивляюся – лялькова анімація. Авторка – Дана Кавеліна, українська художниця. І це її мистецькій роздум про справедливість у час війни. Кожна деталь – прихована метафора або символ. Темні барви лише посилюють ефект прочитання.

… З іншої виставкової зали чутно музику.  Наче антитеза до інсталяції Кавеліної. Тут музичні інструменти та постери. І помаранчева вивіска з написом «Music is a normalization of violence» («Музика – це нормалізація насильства»). Проєкт «OK Studio» Джуліана Абрагама «Тоґара» з Індонезії зародився у час пандемії. Мистецький простір став майданчиком для  експериментів зі звуком. Можливо, через те, що кожен по-своєму відчуває музику, творець вивів цей вислів на постері. Тут також є можливість заглибитись в минуле музики завдяки  архівним матеріалам.

А в цій невеличкій залі – стенди й розлога мозаїка на стіні. На поличках розкладено листи, а незвичну мозаїку утворили шматочки порцеляни. Єгипетська художниця Ясмін Ель Меліґі має особливу історію своїх витворів: одного дня жінка помітила на чашці підпис земляка Фаті Махмуда – митця та засновника фабрики з виробництва порцеляни. Ясмін зацікавила його особа і навіть надихнула створити цикл листів до нього. А під впливом мозаїчних робіт Махмуда мисткиня створила власну: розбивала порцелянові чашки і з того биття творила мозаїчну картину. У такий спосіб переосмислювала минуле й шукала для нього місце в сьогоденні.

Кожна картина, кожна скульптура цієї експозиції притягує і заворожує. І ці глядацькі відчуття неважко пояснити: автори творять власні неповторні історії. Незбагненні на перший, побіжний погляд, проте для уважного розкривають глибину мистецьких думок та переживань. Тому це не хаос, як видається верхоглядам. Це непідробне життя.