Тридцять років Референдуму.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила «Акт проголошення незалежності України». І постановила провести 1 грудня 1991 року Всеукраїнський референдум на підтвердження цього документу, а також вибори президента України. Перший і останній Президент СРСР Михайло Горбачов розумів, що без України СРСР перестане існувати. Так само як і нинішній московський герой футбольних кричалок і агресор розуміє, що без України його потуги відновити імперію марні. Горбачов намагався всілякими засобами на кшталт різних економічних союзів зберегти велику комуністичну країну.

6 листопада 1991 року Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук на чолі делегації відвідав, як він любив говорити, «білокам’яну». Ми летіли в ТУ-134, починалася зима. Погода різко погіршувалася вже в небі. Льотчики намагалися відмовити Леоніда Кравчука від польоту і повернутись до Києва. Але Голова ВР попросив летіти далі. Літак довго кружляв перед Москвою. Сіли у Внуково жорстко: сильний боковий вітер, літак ледве втримався на посадковій смузі. Столиця імперії зустрічала українців завірюхою.

Літак запізнився через погоду. Швидко, без перевірки піднялися величними сходами в Катерининський зал Кремля. Делегацію України чекали Президент Горбачов та Голова нового уряду СРСР, Міжреспубліканського економічного комітету СРСР, Іван Сілаєв. Прем’єр-міністр України Вітольд Фокін підписав Договір про економічне співтовариство. Те саме зробив і прем’єр Молдови Валерій Муравський. Далі Горбачов запрошує Кравчука випити шампанського, Леонід Макарович робить це якось «протокольно». Делегація запізнюється на зустріч з Єльциним, Кравчук дивиться на свій наручний годинник, Горбачов і собі зазирає на його годинник… Не можу зрозуміти цього руху, можливо психологи більше сказали б…

Як представник преси, я мав би трохи раніше побігти, але чомусь затримався і це фото з годинником було таке швидке й випадкове. Але виявилося символічним, на кшталт «за київським часом». Українські газети багато його друкували напередодні історичного Всеукраїнського референдуму. Отже, це була остання зустріч Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука з останнім Президентом СРСР Михайлом Горбачовим. Преси було мало, здається тільки особиста.

Але коли ми прийшли до Єльцина, там постала інша картина. Фотографи та оператори стояли у три поверхи. І залізти між ними мені, єдиному українському фотографу, було нереально. Аби я сунувся сам в той натовп «акул пера» і «шакалів об’єктива» (перепрошую, є такий жарт про нас), не уявляю навіть, що б почув і де б опинився.

Щось мені треба робити… За цими рядами преси стояли два охоронці Єльцина. Я підійшов до них і кажу, що ось така історія – допоможіть. В Україні тоді почали випускати нові сигарети «Столичні», вони, зрештою, старі, але дизайн пачки зробили іншим. Сніжно-біла, з колом червоних зірок, написи тільки українською. Одним словом, мала дуже стильний вигляд, навіть сказав би – нахабний проти старої класичної червоної пачки.

Протягую їм сигарети. Їх дуже дивує цей український товар. Один з них провів мене у перший ряд, щось сказав іншому охоронцю й фотографу. І я втиснувся в цей нижній «лежачий» поверх. Кравчук і Єльцин підписали Спільне комюніке між Україною й Росією, де жодним словом не згадувався СРСР. Але була в тексті така фраза: «Делегації РРФСР і України підтвердили рішучість розвивати всебічні відносини дружби і співробітництва між народами Росії та України, що мають вікові традиції».

До українського референдуму залишалося 24 дні, до Біловезької Пущі і розпаду СРСР – 32 дні. А до агресії Росії проти України – 23 роки.

Така дивна штука історія. Звісно, з точки зору фотографа. Політики скажуть про той день по-іншому.