Вихідними у торгово-розважальному центрі столичного Лівобережжя «River Mall» особливо гамірно. Покупці з пакетами, цілі родинні гурти, дзвінкоголоса дітлашня… І за цим людським потоком невимушено спостерігають котики. Вони у спеціальних боксах прибули сюди з волонерами фонду «Take a cat».

Милий хвостик, умостившись на стільці, уважно пасе поглядом перехожих. Такий поважний – майже як людина.

– Котик просто чекає на свою родину, – пояснює волонтерка. – Його можна випустити, він не втікає. Підходить до людей, всідається поруч.

А у цих боксах сусідками три сестрички. Їх знайшли на київських Позняках геть крихітними. Забрали до притулку, провели всі необхідні медичні процедури. Тепер вони поступово звикають до людей.

Фонд працює вже десять років. Нині функціонують чотири бокси в Києві, два у Львові та два в Одесі. Завдяки його волонтерам 1270 тварин знайшли свої домівки. Великі торговельні центри, зокрема «Ocean Plaza», «River Mall» та «Respublika Park», надають підопічним фонду місця, але не всі дозволяють залишати бокси з тваринами цілодобово. Тому волонтери щоразу їх привозять і забирають.

– Буває, –  розповідають, – люди тижнями поспіль не беруть жодного котика. А трапляється, що за день десять-п’ятнадцять наших вихованців знаходять свої родини.

Серед підопічних фонду – тварини з Києва та області. Є й вивезені з окупованих територій. Волонтери вже можуть передбачити нове поповнення фонду – за повідомленнями про активні бойові дії десь, на якійсь ділянці фронту.

Щоб забрати тваринку з «Take a cat», замало просто цього захотіти. Потенційні господарі проходять співбесіду. Представники фонду просять їхні паспортні дані (звіряють з «чорними списками», бо мають і такі), перевіряють умови для проживання,  фінансову спроможність лікувати й годувати тварину. Віддають лише у переносці та під окрему угоду. І, зазвичай, господарям не молодшим 25-ти років.

– Підтримуємо зв’язок з новими власниками щонайменше до стерилізації чи перших щеплень тварини в її нових умовах,  – пояснюють волонтери. – З деякими родинами спілкуємося роками, вони надсилають нам фото улюбленців, радяться стосовно їхнього лікування та догляду.

Втім, попри ретельний відбір господарів, 10 – 15% тварин таки повертають. Причини називають різні: поява алергії, народження дитини, переїзд, зміна країни тощо. Хоча, кажуть у фонді, цими поясненнями часто прикривають нездатність чи небажання брати на себе відповідальність.

– Тварина – не іграшка. Її треба годувати, лікувати, прибирати за нею. Люди до цього не завжди готові.

Був випадок, коли господарі зачинили кота у квартирі, а самі подалися за кордон. Його врятували завдяки розголосу в соцмережах, бідолашного знайшла власниця мешкання та повернула у притулок.

… Вони мандрують у людні місця столичних ТРЦ щосуботи й щонеділі. Шість годин, 14:00 до 20:00, невимушено спостерігають зі своїх боксів за людським гамором. А тимчасом пильно вдивляються у кожну постать.

Якщо не поталанить, увечері повертаються у притулок, щоб наступних вихідних знову приїхати сюди. На це побачення зі сподіваним щастям зустріти свого єдиного і найкращого господаря.