В межах дводенної конференції «Donbas Media Forum-2023», яка щорічно збирає журналістів і медіаменеджерів України та світу, де налагоджується комунікація та обговорюються актуальні проблеми професії, відбулася дискусія стосовно закону «Про медіа». За обговоренням безпосередньо спостерігали і студенти українських вишів, зокрема, й волонтери зі столичного Грінченкового університету.

– Після ухвалення закону його текст передали експертам Ради Європи, які надали висновок про відповідність його норм європейським медіаправилам та документам, – започаткувала обговорення модераторка Тетяна Лебедева, медіаекспертка, членкиня Комісії з журналістської етики. – На 90% висновок виявився позитивним, були незначні зауваження, наприклад, формулювання умов та критеріїв «мови ворожнечі», які виявилися несподіваними та відмінними від багатьох країн Європи.

Медійна спільнота відповіла на висновок експертів Ради Європи досить різко, стверджуючи, що жорсткі правила «мови ворожнечі» – це посягання на право свободи слова: мовляв, кожна медіаперсона ладна писати так, як захоче.

– Це сталося не тому, що ми погано написали, а тому, що хотіли більшого лібералізму. В Європі такого немає. Побачите: далі буде ще жорсткіше, – прокоментував голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв. – Завдяки допомозі європейських партнерів, стало можливим залучити європейських та українських експертів, а також фахівців з рекламної індустрії. І це дещо полегшило та пришвидшило процес написання закону.

Найбільший позитив та ключова річ закону, на думку члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олександра Бурмагіна, – співрегулювання, яке дозволяє напрацьовувати цивілізовані правила гри в дуже складних моментах. Це, безперечно, фундаментально новий підхід у відносинах між державою і медіа, які будуються на партнерстві. Але є і найбільший недолік – неможливість регуляції Телеграму. Втім, схоже, ця проблема не надовго, адже Європейський Союз серйозно взявся за цю регуляцію. Можливо, збоку цього не дуже видно, але «регулятор робить велику роботу, щоб усі механізми, передбачені законом, функціонували». Поки що тут суттєво накопичують практичний досвід, бо саме практика показує де слабкі місця, де потрібні зміни, де можна щось покращити, врегулювати.

Голова ГО «Детектор Медіа» Наталія Лигачова вважає, що закон потрібно було ухвалити ще 10 років тому. Що нині він радше застарілий, бо інформаційні технології так швидко просуваються вперед, що невдовзі увесь світ працюватиме навздогін за ними. Була окреслена ще одна проблема – брак комунікації. Інколи, схоже, медійники не ставили варті уваги запитання, а розробники законопроєкту подеколи не давали відповіді.

– Закон передбачає абсолютну рівність у різних сферах медіа, адже не може бути окремих правил для друкованих медіа, інших – для аудіовізуальних, а ще третіх – для онлайн, – переконана GR -директорка «1+1 Медіа» Тетяна Смирнова. – Немає значення де працює журналіст – у нього однакові стандарти. Є один недолік: на цьому шляху ми зробили перший крок, але точно не дійшли до умовної технологічної нейтральності, – зауважила експертка і застерегла: – Не ототожнюйте медіа з журналістикою – це різні речі. Не можна на всі медіа поширювати журналістські стандарти. Щодо змістовних вимог закон «Про медіа» містить тільки одну статтю, в якій ідеться про загальні заборони, що стосуються всіх стандартів.

Тетяна Смирнова також зазначила, що закон «вже працює і його вже виконують». Проте важливо, аби він продовжував вдосконалюватися. Бо як тільки він перестане змінюватися, він перестане працювати.