Про ухвалений Верховною Радою України та підписаний Президентом Закон №12414, який підпорядковує офісу Генерального прокурора Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП), можна сказати так: «Вискочило, як з печі». В розпал кровожерливої війни це похапливе рішення стало неочікуваним, недоречним і небезпечним водночас. Мимоволі виникає аналогія зі спробами узурпації влади Януковичем. Але в інший час. За інших обставин.

Що насправді спричинило його появу, суспільство досі посутньо не довідалося: на Банковій, схоже, просто вирішили самовільно рубонути з плеча. За винятком двох авторитетних очільників силових структур Василя Малюка та Кирила Буданова, які доволі емоційно підтримали ці дії, та ще короткого згадування Володимиром Зеленським у щоденному зверненні – жодних притомних пояснень одразу не прозвучало.

Так, війна потребує особливої консолідації зусиль усього суспільства, чіткої та строгої вертикалі влади, яка має ухвалювати оперативні рішення. Але чи це нововведення, що витягнули, мов скелет із шафи, буде в цьому помічним? Навряд. Окрім збурення внутрішнього та зовнішнього воно поки нічого не принесло.

За повідомленням Укрінформу із посиланням  на видання «Financial Times»:  «Суперечливий крок Президента України Володимира Зеленського щодо взяття під контроль антикорупційних органів країни ставить під загрозу європейське фінансування та шлях Києва до вступу в ЄС». Такою поки що є реакція європейських чиновників. Але з кожного годиною ця поміркованість загрожує перерости в реальні дії європейських структур, які, свого часу скільки сил, нервів та фінансів витратили на те, щоб  незалежні  НАБУ та САП могли з’явитися в Україні. Під єдиним звітом Наглядових рад, створених за участі українських та міжнародних  фахівців.

А тепер після зустрічі з Президентом В. Зеленським  23 липня керівники САП і НАБУ  відверто заявили: нововведення обмежує їхню незалежність. Разом із тим вони закликали міжнародних партнерів продовжувати підтримувати Україну в боротьбі з російськими окупантами. Та чи прислухаються до їхнього звернення європейці? Чи не ляже цей закон великим каменем спотикання на шляху підтримки цивілізованим світом визвольної боротьби України проти рашистський окупантів?

Як зазначає у своєму дописі головний редактор NV Віталій Сич: «Вже сьогодні на Заході пішла низка публікацій у найвпливовіших ЗМІ про те, що Україна блискавично сповзає в авторитаризм – і, виявляється, це не зовсім та країна, яку вони підтримували. Завтра це все дійде до парламентів і електорату країн-партнерів і вплине на громадську думку…»

Саме тому, відчуваючи внутрішню та зовнішню загрози, українці стихійно (верше за кілька останніх років) вийшли на мітинги в різних українських містах. Як будуть далі розгортатися події – спрогнозувати важко. Але достеменно одне: народу потрібна ясна аргументація необхідності ухвалення цього рішення  (що буде зробити вкрай непросто). Або ж відміна закону, який неминуче стає одіозним. Відомо, що група народних обранців уже готує подання до Конституційного суду України про скасування цього закону.

Та, схоже, Володимир Зеленський запропонує Раді свій  законопроєкт щодо роботи антикорупційних органів. Про це він заявив у вечірньому зверненні 23 липня, пообіцявши, що законопрєкт «забезпечить силу системі правопорядку». «І не буде жодного російського впливу чи втручання в діяльність органів правопорядку, і – дуже важливо – всі норми для незалежності антикорупційних інституцій будуть», – запевнив Глава держави.

Що ж, залишається почекати. Недовго. Вже наступного тижня, за словами народного депутата Олексія Гончаренка, Верховна Рада може зібратися на позачергове засідання – обговорити та ухвалити новий законопроєкт про САП та НАБУ. Можливо, окрім президентського, буде подано варіант і від народних депутатів.